Ніколи нічого не їм у свекрухи за столом і причина не у тому, що я сиджу на дієтах, чи мені не смачно. Швидше навпаки, я обожнюю свекрушину їжу і ніколи не обмежую себе, от лише стримувати себе мушу, а все через свекруху!

Моя свекруха всі 40 років дорослого життя пропрацювала кухарем в одній заможній родині, та попри її солідний вік вона все ще залишається активною. Звісно, за такий довгий період вона вже припинила бути їм «помічницею», а стала частиною родини. Вони її так само дарують подарунки, запрошують на свята, навіть, на лише сімейні святкування, як весілля. Вони її дуже люблять і цінують, навіть до нас у гості не раз приїздили та вихваляли, яка вона у нас прекрасна, і як нам пощастило.

Звісно, вони не тільки багаті, а й дуже інтелігентні, тому й у них там суворі правила етикету, яких свекруха має щоразу дотримуватися, а їсть вона з ними щодня.

От лише їй це зовсім не до душі, хоча і любить вона цю родину, але терпіти їх етичних правил не може, тому повертаючись додому вона влаштовує справжній бунт проти системи. І цей бунт такий, що я б не побажала комусь за ним спостерігати.

Хто б не готував, а у свекрухи одна схема бунту – вона ставить перед собою велику глибоку тарілку та скидає туди всього по трохи, що є на столі. Наприклад, в одній мисці може опинитися борщ та гречка з сосискою, чи сирна запіканка та уха. Пощастило ще, що напої вона туди не виливає. Цей своєрідний бунт дуже дивний, а те, як вона їсть, ще дивніше. Вона дуже голосно чавкає, у неї все летить з рота і вона може навіть виплюнути щось на стіл.

Мій чоловік звик до такого маминого бунту, а я не можу… Мені від одних звуків хочеться шлунок прочистити не те, що від загального вигляду, тому я чекаю поки свекруха їсть і тоді щось кладу собі у тарілку.

Вона дійсно дуже хороша жінка, але от ця її особливість не дає мені спокою….

Що ви про це думаєте?