Валіза не розпаковуй ти сьогодні виїжджаєш
Що сталося? суворо спитала Ярина Марко лежав на дивані з виглядом примари і навіть не підвівся, коли вона ввійшла.
А сталось те, що ти від мене йдеш, зайченя моє! Так що валізу навіть не розпаковуй: ми розлучаємось, і сьогодні ти виїжджаєш! відказав чоловік, голос у нього був якийсь чужий, ніби зі скляною банкою на голові.
Ярина не повірила своїм вухам. Зайченя?
Ти мене бачила? Який із мене заєць: в мені майже два метри зросту! жартував якось Марко Ярині, коли вона варила грибовий борщ.
Ну і що, будеш заєць-велетень: усіх потоптав і втік у білий ліс! вклала свій жартовау копійку добра подруга Олеся.
А у вас костюм зайця на який розмір? скептично питав Марко.
Та лишенько, от реально… Заєць у нас невеликий! Як це я відразу не зрозуміла?! бідкалась Олеся.
Після короткого сумяття мовчанки, запропонувала:
Тоді зробимо так: ти Дід Мороз, а Морозчиком буде Віталя, малий такий, йому костюм зайця впору.
А його одяг на мене налізе? перепитав Марко. Що там діди носять: свитка чи жупан?
Та звичайно! Віталії він трохи завеликий поли завжди підбираємо!
А текст? Я ж не вмію!
Та який текст, Марко?! Суцільна імпровізація! Хіба ж ти не наш відмінник-золотомедаліст? Я тебе підстрахую! підбадьорила Олеся.
Олеся, вірна шкільна приятелька, працювала у святковому агентстві. І от якраз до Нового року їхній заєць захворів на пневмонію.
У бригаді, яка їздила містом Кропивницьким вітати людей зі святами, утворилася діра. Почалася ця дивина одразу по-українськи: що за заєць? Які зайці взимку? Ось вам Дід Мороз та Снігуронька, як уже заведено чого ще видумувати? І все ніби в порядку, ніхто нічому не дивується
Та новий власник агентства чоловік молодий, ідейний, і кому платять, той і танцює Може, його в дитинстві не взяли зайцем у садочку, і от він вирішив втілити свою дитячу мрію у доросле життя? Нове мітло вимітає все старе
Так зайчик оселився у складі команди: костюм біла плюшева свитка й каптур із довгими вухами, а для більшого реалізму за спиною деталь рюкзачок, з якого стирчить морква з оксамиту.
Впроваджуємо новизну! гордо проказав шеф. Вливатимемо свіже у забиту житейську рутину!
На фоні цього начальника навіть Сергій Петрович із “За двома зайцями” здавався невинним Чебурашкою.
Тепер у їхній бригаді було троє: Мороз-Віталя, Олеся-Снігуронька і заєць. А як заєць зліг заміни не знайти, особливо в останні грудні дні!
Все одно має бути заєць! авторитетно заявив бос.
Життя текло, як у відомій українській пісеньці: “Щось мені сумно сьогодні зайчик захворів, навіть свіжий листок капусти” і далі по тексту
Марко був не в гуморі. Перспектива волочити Новий рік наодинці з телевізором і ковдрою геть не тішила. Дружина його, Ярина, раптово зникла до мами під Київ ще одне ускладнення вічної хвороби тещі, і чоловік лишився сам.
В останні місяці жінка все хворіла, то одне, то інше От і зараз зібрала валізу й поїхала вже втретє за пару місяців.
Ти ж розумієш, коханий, я не можу покинути маму саму ось так! серйозно казала Яринка, пакуючи валізу.
Давай я з тобою! пропонував Марко. Навіщо на Новий рік сама?
Та нащо, любий? Щоб і тобі святкування зігнити? Мені досить, що моє зіпсоване!
А як же “і в радості, і в горі”? здивувався Марко. Ми ж клялися!
Дзвони, підтримуй, цього досить! А ти і собі влаштуй свято, кудись сходи!
Він міг би пристати до чиєїсь компанії, та вже всі свої. Та й настрій під канапу атмосфера як у пісні “Ой, на горі два дубки” сумно, самотньо, і все не так.
Раптом телефон дзвонить Олеся, та сама, що по життю його життєва паличка-рятівничка. Вона ще зі школи уміла дружити чесно, по-людськи. Ярина завжди бурчала, що такої дружби між чоловіком і жінкою не буває, навіть на Олесине весілля не пустила Марка хоч Олеся давно мала власного чоловіка.
Марко не став це довго зясовувати, не хотів псувати Ярині настрій. Олеся не образилась, спілкування їх залишилося тільки тепер Марко частіше дзвонив подрузі з роботи.
І ось, одиночний Новий рік і пропозиція Олесі підзаробити: ще й гроші платять, не гривнями, а цілими тисячею вийде за вечір.
Посада дозволяла Маркові балувати Яринку безробіттям, але пішов на роботу з цікавості, не заради грошей хотілося розвіятись.
Полтавський кожух Діда Мороза чудово підійшов за розміром. Навіть валянки знайшлися на його геть не маленьку ногу. Вуса і бороду приклеїли годі, видно, рушати по адресах!
Йому вдалося все як по маслу: діти читали вірші, заєць тряс морквою біля ялинки, всі йшли у хоровод все чікі-брікі!
Останнє замовлення на 22:00, 31 грудня! І все додому, святкувати по-людськи.
Добра Олеся, знаючи про його самоту, запросила до себе: вона з чоловіком і мамою, котра знала Марка ще з школи. Олесі й досі не було дітей.
На останній виїзд їхали весело Віталя навіть пропустив сто грам, що йому Дідом Морозом робити було не можна.
О 21:45 за київським часом, сидячи в машині, Марко дзвонить Ярині:
Як ти, дорога?
Держуся, коханий.
З Новим роком тебе! Дай, маму привітаю!
Та вона щойно задрімала, не хочу турбувати А я в навушниках кіно дивлюсь та про тебе думаю.
Я тебе люблю, подзвоню о дванадцятій!
І я тебе! Бережися, зайченя почув він у відповідь.
Коли двері останньої квартири відчинились світло розлилося, ніби гасовий ліхтар тріснув: на порозі стояла Ярина, яка ще позавчора поїхала до Фастова він сам викликав їй таксі на вокзал! І лише пятнадцять хвилин тому говорив із нею телефоном…
Коли Марко пропонував її підвезти Ярина погрозливо відмовила: Я сама доїду, відпочивай.
На ній була її вечірня сукня і червоні туфлі.
Коли вона встигла це запакувати? Я ж валізу при ній бачив! От хитрунка чи не Олена Лаврінець часом?!
Чи, може, це не Ярина? Може, в неї є сестра-близнюк? Та ні рідна Яринка, в неї ще й родимка над лівою бровою!
Або це галюцинація: що ж, могло бути стільки святкового клекоту довкола! Астероїд же ось-ось до Землі, казала Баба Ванга
Але якщо це маячня, то бачить її не тільки він.
Зайка! гукнула галюцинація в глиб коридору.
Зайка? Але він зайка, Марко! І саме Ярина так недавно його звала!
Марко був у ступорі. Відчував, ніби дивиться відео, де грають усі, а не він.
Уже йду, мила! залунало у відповідь, і в коридор викотився заєць: пузатий, облисілій дядько
А де дитина? Хлопчик Вадимчик? ніби з іншого світу спитала Снігуронька.
Я Вадимчик! загиготів дядько, ляснувши себе по животові. Захотів свята!
Марко з жахом спостерігав усе це: і це для цього його Яринка так хитро залагоджувала маминого лікаря? Все стало ясно його обдурили
Спершу хотів влаштувати скандал одразу на місці, але стало соромно перед Олесею: облажатися на чужих очах
Марко змінив голос і, боячись, що Ярина його впізнає, суворо наказав: Віршик кажи, Вадику!
Вадим щось пробурмотів. Ярина й чоловіка не впізнала: вже обидва були під шафе свято!
Та як Яринка, естетка й педантка, могла звязатись із цим?
Ярина тулилась до Вадима і пяно хихотіла.
Марко мусив усе знімати на телефон: Яринине алібі таліло, як крижинка у склянці.
Невдовзі господар втомився й усіх виставив:
З мене досить хочу спати! Привітали й годі! Проведи, зайченя!
Зайченя провела
Дивина: гарна дівка, а чим її взяв цей слизняк? пробурмотіла Олеся у таксі. Він їй не чоловік!
“Я її чоловік!” хотів крикнути Марко, але лише ковтнув сльози.
Справляти Новий рік у друзів не поїхав: розумів, не витримає маску, а розкривати все це брудне панове йому бракувало сил. Оббрехався, що грипує, піднялась температура. Поїхав додому. О дванадцятій Ярині не подзвонив. І потім також не дзвонив.
Новий рік Марко зустрів сам. Ну то й добре хоч подумав про все.
Дружину він любив. Та на тлі побаченого любові стало трохи менше. А простити все не збирався. Значить, розлучення! Квартира була його.
Ярина, сподіваючись на дзвінки, не отримала жодного. Занепокоїлась: як це не дзвонить два дні!
Чуючи щось недобре, повернулась із мами не 4-го, як планувала, а 2-го січня ввечері.
Дісталася таксі: чоловік не зустрів, хоч їй так кортіло. Хоча він мав СМС із адресою і часом.
Що сталося? командирським тоном спитала Ярина: Марко знову лежав на дивані і не підвівся, коли вона зявилася у дверях.
А сталось те, що ти від мене йдеш, зайченя! Тому валізу не розпаковуй: ми розлучаємось, і ти сьогодні виїжджаєш! сказав чоловік.
Ярина не вірила вухам. Зайченя? Але звідки він знає? Так її називав тільки Вадим
І куди я, цікаво, йду? зухвало намагалась дізнатися Ярина.
Не знаю: або до свого Вадика, або до мами під Київ. До речі, їй уже краще? рівно промовив Марко.
Ти все не так зрозумів, прошепотіла Ярина: знає, чорт забирай! Але звідки? Де вона зрадила себе? Мамі суворо заборонено відповідати на дзвінки до 4-го січня, а Вадим не міг
Невже хтось бачив? Але хто?
Ну розкажи свою версію! попрохав чоловік, якому стало цікаво. Може, цей лисий мужик лікар, із яким ти обговорювала здоровя улюбленої мами? А може, він алхімік, що готує чудодійну мазь для мами? Чи медбрат, нанятий особисто мною, щоб за символічну плату доглядав тещу? А може, працівник ритуальних послуг, заздалегідь про все подбала? Нічого особистого!
Ну що ж, Яринко, не соромся: піднімати ноги на гулянці перед двома зайцями не соромилась! То як, зайченя?
І чоловік дав їй передивитися фільм
Ярина мовчала, не знала, що казати. Так, вона завела іншого! Навіщо? Просто було нудно. Самій сидіти вдома щодня гірше, а Вадим не бідний, дарує гарні подарунки.
Працювати, щоб розганяти смуток? Три рази ха-ха! Не для того цвіла троянда!
Але яке ж це дивне сплетіння обставин!
Марка вона по-своєму любила! А, може, просто була залежна від його щедрості і затишку, не хотіла кусати руку, що годує…
Більше боляче стало від віроломства.
Якби пішла до Вадика по любові можна було б пережити. А або визнала одноразову помилку пробачив би, його Марко був великодушний А тут і зрада, і купа брехні про маму Це вже спланований злочин. І точно обтяжуюча обставина.
Ярина плакала, благала, обіцяла, закликала до совісті. Але Марко був твердий: сказано в морг, значить, в морг! Такі вони, Діди Морози: Марко виявився правим…
Розвели їх швидко: у Марка залишилась незаперечна впевненість у власній правоті. Чоловік жалкував лише про одне: що не влаштував скандал тієї самої, чарівної, новорічної ночі
А що, для гостроти відчуттів саме те! Ось до чого призводять зайва делікатність і вихованість: та навіщо вам ті реверанси?
Та й гаразд: і так усе вийшло непогано, правда ж?
