Так сталося, що і я, і мій чоловік залишилися вдома на карантині. У нас майже зовсім не залишилося грошей. Потрібно було терміново щось робити, адже до зарплати залишався ще тиждень, а в кишені було зовсім небагато гривень.
Звісно, я на той момент особливо не хвилювалася, в холодильнику ще залишилися якісь продукти. Якось викрутимось, жартуючи думала я.
Тут ми з чоловіком згадали про одного знайомого, якому колись позичили гроші. Сума була не велика, але зараз ці гроші нам би дуже згодилися.
Поки я ставила чайник, чоловік уже знайшов номер телефону того боржника і подзвонив йому. Коли, нарешті, той відповів на дзвінок, чоловік почав досить суворо просити повернути борг, а вже за хвилину помітно змінив інтонацію і почав говорити співчутливо і вибачатися.
Поклавши слухавку, чоловік пояснив мені, що трапилось: виявляється, у нашого боржника померла мати. Як порядні люди, ми погодилися зачекати з поверненням.
Через кілька тижнів ми з чоловіком вирішили приготувати щось смачненьке, і для цього пішли до найближчого овочевого магазину. Купили все необхідне і вже збиралися йти, як тут зовсім неочікувано зустріли маму нашого боржника, ту саму, що начебто померла. Я аж не втрималася від здивування.
Я ще ніколи не бачила чоловіка таким злим. Ми швидко сіли в автомобіль і поїхали до засмученого знайомого. Той же, замість скорботи, ледве тримався на ногах від пиятики, а гроші повертати відверто відмовився.
Чоловік вже було зібрався діяти рішуче, але тут знайомий раптом опустив голову і зізнався, що відразу після дзвінка вирішив збрехати про смерть матері. Через хвилину він приніс і повернув нам кошти. Відтоді ми його більше не бачили.
Ось і скажіть, як після такого можна довіряти людям? Але з цієї ситуації я винесла головний урок: людська чесність найцінніше багатство, і її відсутність часто болить сильніше, ніж нестача грошей.
