Марійка не памятала, коли востаннє почувалася такою спокійною. Її відрядження перенесли на кілька годин, і вона, не повідомляючи нікого, вимкнула телефон і розслаблено лігнула на ліжко. Щойно вранці вона повернулася з села, де провела два дні без передиху: миття, прибирання, варення усе це під постійні нарікання свекрухи та чоловіка.
Свекруха вважала, що Марійка «зіпсувала» її сина, заробляла недостатньо, бо, мовляв, саме її гроші годували всю родину. Чоловік, Іван, підтримував матір, кажучи, що дружина могла б знайти додаткову роботу, адже повертається додому рано і навіть не готує.
Подивись, як вона витирає підлогу, навчала свекруха сина. Годину витрачає, а могла б білизну перепрати.
Не витримавши, Марійка відповіла, що якби вони прибирали хоча б раз на тиждень, підлога не була б такою брудною. Краще б вона мовчала почалася справжня буря докорів. Вона заплющила очі й спокійно сказала:
Я пропонувала вам переїхати до Львова. Там би й Іван, і я могли доглядати за вами, і йому не довелося б звільнятися.
Іван спалахнув:
То я маю вбиватися на роботі, а потім ще й за мамою доглядати? У тебе, мабуть, серце з каменя.
Марійка не чекала продовження, вийшла з хати і сіла на лавку біля воріт.
Марійко, що сталося? перед нею стояла сусідка Оксана. Вони познайомилися ще до весілля, і Марійка відразу їй сподобалася.
Привіт, Оксан, зітхнула вона.
Знову сварка? спитала та.
І не кажи.
Це, звісно, не моя справа, але я не розумію, чому ти терпиш. Чоловік постійно поруч, але ви ж не разом. Навіщо тобі це?
Ми не вибирали так жити, Оксано. Не можна ж кинути його матір у такому стані. Одужає тоді й Іван повернеться до міста.
Вона, мабуть, і марафон пробіжить, усіх нас на плечі посадивши, усміхнулася Оксана. Гадаю, вона симулює. А ти ж була іншою. Що сталося, вони тобі розум затьмарили?
Не знаю просто знизала плечима Марійка.
Коли задзвонив телефон, вона побачила, що це керівник. Він повідомив, що відрядження переноситься на пізніше. Марійка зраділа це означало додаткові кошти, адже такі поїздки добре оплачувалися. Також це був спосіб уникнути постійних дзвінків Івана та його матері.
Коли вона повідомила про поїздку, атмосфера в хаті навіть полегшала. Вечір пройшов тихо, хоча перед сном вони з Іваном лягли на різні ліжка він не хотів засмучувати матір. Марійка не сперечалася, навіть зраділа. Надто втомилася після прибирання і швидко заснула.
О другій ночі її розбудила свекруха:
Ти що, не чуєш, як я кличу?
Марійка протерла очі.
Що трапилося?
Подай мені ліки.
Вона глянула на відстань: до шафи з таблетками було ближче, ніж до неї. Але встала. Заснула лише о пятій, а прокинутися треба було о шостій. До Львова вона приїхала виснаженою. Коли дізналася, що відрядження перенесли, ледь не підскочила від радості. Вимкнувши телефон, впала на ліжко. І тепер почувалася свіжою.
Вона встигла навіть спокійно зібратися і дістатися до вокзалу. Їй було все одно, що місто змінилося головне, що вона відпочила.
За годину до цього їй перевели кошти, але вперше вона вирішила не надсилати гроші чоловікові. Нещодавно вже віддала майже всю зарплату, тепер хотіла залишити трохи для себе.
Залишалося двадцять хвилин до потяга, і Марійка зайшла до кіоску по воду. Раптом вона побачила Івана біля квіткового кіоску. Немов опаралило: хіба він не повинен був доглядати за хворою матірю? Він казав, що їй так погано, що він боїться залишати її! А тут він купує квіти.
Марійка зупинилася. А раптом вони не для неї? Ця думка їй не сподобалася, але підозра вже закралася в серце. Залишалося девять хвилин, вона стиснула квиток і пішла за Іваном, побачивши, як він сідає в таксі. Вона швидко зупинила машину:
Їдьте за ним, заплачу вдвічі!
Водій, здивований, але погодився. Через вікно Марійка побачила, як Іван обіймає й цілує незнайомку, даруючи їй букет. Усе всередині перевернулося. Водій усміхнувся:
Може, не все так, як здається.
Тільки тоді вона роздивилася чоловіка за кермом він виглядав занадто добре для таксиста.
Машина зупинилася біля її будинку. Вона побачила, як Іван із тією жінкою заходять у підїзд. Очі наповнилися сльозами.
Підете туди? спитав водій.
Ні.
І правильно. На потяг ви вже запізнилися. Куди їхали?
Вона назвала місто.
Це близько. Давайте випємо кави, заспокоїтеся, а потім я вас відвезу.
У мене немає грошей на таксі.
А де ви бачите таксі? Я просто привіз батька на потяг
