Той чоловік, про якого я мріяла, покинув свою дружину заради мене, але я навіть не уявляла, як усе обернеться проти мене.
Я захоплювалася ним ще зі студентських років. Це була безмежна любов наївна і сліпа. І коли він нарешті звернув на мене увагу, я зовсім втратила голову. Сталося це через кілька років після університету ми опинилися в одній компанії. У нас була одна спеціальність, тому це не дивувало. Але мені здавалося, що так і мало бути.
Він був моєю мрією. І у своїй молодості я зовсім не вагалася через те, що в нього вже була дружина. Я сама ніколи не була одружена і не знала, як це бачити розпад сімї. Тому коли Олексій вирішив піти від дружини заради мене, я не відчувала провини. Хто б міг подумати, що це принесе стільки болю? Люди кажуть правду щастя не побудуєш на нещасті інших.
Коли він обрав мене, я була на сьомому небі й готова пробачити йому все. Але в повсякденності він був далеко не таким, яким здавався. Його річі розкидались по всій хаті, а про миття посуду він і слухати не хотів. Все домашнє господарство лежало на мені. Але тоді це мене не хвилювало.
Про минулий шлюб він забув швидко. Дітей у них не було, а шлюб, як виявилося, був влаштований її батьками. Зі мною ж все було інакше принаймні, так він мені казав.
Моє щастя тривало недовго, бо все змінилося, коли я завагітніла. Спочатку Олексій був радісний. Ми навіть влаштували велике сімейне свято. Усі бажали нам любові та здоровя майбутній дитині.
Та ніч залишилася в моїй памяті як одна з найкращих. Я не шкодую про неї. Але саме з того моменту моя сліпа любов почала згасати.
Чим більше зростав мій живіт, тим рідше я бачила Олексія. Я пішла у декрет, тому ми зустрічалися лише ввечері. Він затримувався на роботі, ходив на корпоративи. Спочатку це мене не бентежило, але незабаром стало виснажувати. Домашні справи ускладнювалися, адже я вже не могла просто нахилитися, щоб зібрати розкидані шкарпетки.
Тоді я часто запитувала себе: чи не поспішили ми з цим малям?
Я знала, що почуття з часом вистигають, але не очікувала, що так швидко. Олексій і далі носив квіти та шоколад, але тепер я хотіла лише одного щоб він був навколо.
Незабаром стало зрозуміло, що корпоративи були лише приводом. Колеги ненароком згадали за кавою про новеньку у відділі. Відсутність персоналу і так була критичною, а коли я пішла у декрет, ситуація погіршилася. Яка ж іронія.
Я не була впевнена, чи справа в ній, але мій чоловік точно мав когось іншого, бо вільний час у нього зник. То робота, то ділові зустрічі, то черговий корпоратив, який «неможливо пропустити». Одного разу я знайшла в кишені його піджака записку з незнайомими ініціалами. Не знаю, що мене спонукало, але я поклала її назад і вирішила робити вигляд, нічого не знаю.
Було жахливо залишатися самій на сьомому місяці, а мій чоловік лише скаржився, що я стала занадто нервозною. Кожна сварка закінчувалася його розчарованим зітханням. Не знаю як, але я відчувала: якщо заведу цю тему, то залишуся сама. Страх втратити чоловіка був настільки сильним, що я не могла думати ні про що інше. Кажуть: чого боїшся, те й трапиться.
Яким би чарівним Олексій не був під час залицянь, справжнім джентльменом він не був. Найжахливіші слова, які я коли-небудь чула: «Я не готовий до дитини». І ще: «У мене є інша». Я навіть не памятаю точно, як він це сказав, але в той момент відчула, що божеволію.
Я не очікувала, що знайду в собі сили подати на розлучення. Схоже, він теж не чекав, що я більше не буду терпіти його поведінку. І вже точно не сподівався, що наступного дня я викину всі його речі. Тоді я вдячна була, що квартира була орендованою ділити її не довелося.
А дитина? Подумай про дитину. Як ти її утримуватимеш?
Я знайду спосіб. Працюватиму вдома. До того ж, мої батьки давно запропонували допомогу. Мама завжди казала, що він гуляка треба було її слухати.
Можливо, відповідальність за сина дала мені сміливість. Сама я б ніколи не наважилася піти.
Але я також зрозум
