Я насолоджувався вихідним і міцно спав, коли несподівано задзвонив дзвінок у двері.
Хто міг прийти так рано? Я відкрив двері й побачив літню жінку, яку зовсім не знав. Вона виглядала розгубленою і наляканою.
Кого ви шукаєте? спитав я.
Сину, ти мене не впізнаєш? Свою маму
Мамо? Заходь ти ледве пробурмотів я.
Я добре памятаю той день, коли мене відібрали від матері. Стільки років я чекав, що вона прийде у дитячий будинок і забере мене додому. З часом біль стих. Я закінчив школу, вступив до університету і відкрив власну справу у Києві. Коли хтось питав, де мої батьки, я відповідав, що їх уже немає. Я звик жити сам і покладатися лише на себе. Я став упевненим, самостійним і забезпеченим ніхто й не здогадувався, що я сирота.
Вона ледве памятає, коли позбавили її батьківських прав. У молодості багато пила, а в алкогольній завісі її розум зовсім відключався. Була у вязниці, і там часто думала про мене. Ні, вона ніколи не любила мене як сина, просто було шкода.
Коли народився її другий син, в неї прокинулося щось материнське. Вона була готова на все заради молодшого робила для нього все, що тільки могла, аби той був щасливий. Про мене тоді вже не думала.
Молодший виріс зовсім таким же, як вона. Дитячі притулки, а у 15 років перший вирок із умовним терміном. Згодом другий, а потім і реальний строк. Мати намагалася врятувати його від тюрми, памятаючи, яке там життя. Дізнавшись, що я став на ноги, вона негайно почала шукати мене.
І от зараз вона сидить у моєму домі, плаче, намагається мене обійняти, розповідає, як шукала мене по всій Україні, як молилася за моє здоровя, щодня сподіваючись на зустріч. Я їй вірив але щось всередині підказувало тримати дистанцію. Незважаючи на все, я винайняв їй квартиру у Дніпрі, дав їй грошей у гривнях і сказав, що може розраховувати на допомогу. Сам слідкую за нею, щоб зрозуміти, чи прийшла вона з добрими намірами.
Перед святами я зайшов у дитячий будинок, де виріс. Часто приносив туди іграшки і їжу дітям. До мене підійшла старша вихователька.
Мама шукала твій адрес.
Так, дякую, що допомогли їй.
Але будь обережний, вона намагається врятувати молодшого сина. Маму потрібні тільки гроші, не довіряй їй! Вона тебе ніколи не любила.
В мене є брат?
Так, запитай у неї сам.
Мені перехопило дихання. Я був приголомшений тим, що мати знову хоче мене використати. Я подолав емоції і пішов поговорити з нею, щоб нарешті все дізнатися. Вона не очікувала такої наполегливості. Не хотіла розказувати про молодшого брата, боялась, що я не захочу допомагати.
Кілька днів потому на мене напали. Мене серйозно побили. Бандити потім зізналися поліції, що мати найняла їх, щоб позбутися мене і забрати спадок, аби молодший міг жити безтурботно.
У суді вона плакала, благала пробачення, але я вже зробив висновки.
Я жив без матері і буду жити далі! прошепотів я крізь сльози.
