Син так підпорядкований дружині, що зустрічається зі мною лише потайки.
Я, Оксана Миколаївна, виховувала свого сина, Данила, сама. Можливо, я сама винна в тому, що він виріс таким залежним від дружини, але ця думка розриває мені серце. Моя подруга з дитинства, Марія, якось сказала прямо: «Ти його занадто пестила». Її слова болісно вдарили, але змусили задуматися. Тепер я живу в невеликому містечку під Львовом, майже не бачачи сина й онуку, бо його дружина, Софія, повністю підкорила його, а я стала чужою в їхньому житті.
Данило народився, коли я вже забула про його батька, з яким жила у громадянському шлюбі чотири роки. Мій тато, успішний бізнесмен, подарував мені квартиру після школи, щоб я почувалася самостійною. У молодості моя оселя була центром вечірок, але все змінилося, коли я зустріла його. Кохання здавалося вічним, але вагітність стала несподіванкою. Я не вагалася — у думках я вже тримала дитину на руках. Батько Данила намагався повернути мою увагу, але я віддалилася. Ми розійшлися ще до народження сина. Родичі переконували зберегти стосунки заради хлопчика, але я твердила: «Я буду йому і матір’ю, і батьком». Тато тільки махнув рукою: «Твоє життя».
Коли Данилові виповнилося сім, мій батько помер. До того ми ні в чому не знали потреби: іграшки, одяг, подорожі — у сина було все. Він не був вибагливим, і подруги дивувалися: «Як тобі вдалося виховати такого спокійного хлопчика з такими можливостями?» Я з гордістю відповідала: «Я просто люблю його. Він — мій єдиний чоловік». Тоді я й не думала, що мій «єдиний чоловік» виросте й обере іншу жінку, відсунувши мене на другий план. Я була захоплена його навчанням, службою. Щоб Данило не потрапив до армії, я домовилася з військкомом, і він «служив» у комендантському взводі, а я що дня носила йому їжу, радіючи його усмішці.
Після служби Данило вступив до університету, де на третьому курсі зустрів Софію. Коли я вперше побачила її, серце стиснулося. Вона була гарна, але її погляд — владний, крижаний — викликав жах. Я відчула: ця дівчина підкорить його. Так і сталося. Він перетворився на її тінь, виконував найменші примхи, витрачав усі гроші на подарунки, вигадував сюрпризи, аби тільки їй сподобатися. Софія не маніпулювала відкрито — вона просто дозволяла йому любити себе, а він розчинявся в ній. Наші розмови звелися до його захоплених оповідей про неї. Я розуміла, що втрачаю сина, але приховувала біль, намагаючись бути ввічливою з невісткою.
Перед весіллям Софія озвучила свої умови: свято має бути розкішним. Я витратила майже всі заощадження, щоб їй догодити. Але цього було замало — я переписала на Данила свою квартиру, переїхавши до матері. Це рішення виявилося помилкою. Дізнавшись, що житло оформлено лише на сина, Софія влаштувала скандал. Наступного дня Данило побіг до нотаріуса й переоформив квартиру на них двох. Я відчулаЯ стояла на порозі колишнього дому, дивлячись, як вітер зриває жовте листя з каштанів, і раптом зрозуміла, що ніколи не зможу повернути свого сина назад — він назавжди став частиною чужої історії.
