Тітка моєї дружини залишила їй у спадок квартиру. Квартира невелика, розташована в самому центрі Києва. Ми з дружиною виховуємо трьох дітей. Найстарша донька, Ярослава, їй зараз девятнадцять років, вона навчається в університеті. Наш старший син, Богдан, має дванадцять років, а найменший Андрійко, йому пять. Живемо ми у великій квартирі на три спальні, тому кожному вистачає простору.
Між мною й дружиною нещодавно виник конфлікт через ту спадкову квартиру. Я запропонував, щоб Ярослава переїхала туди жити, адже вона вже доросла дівчина і, може, незабаром вийде заміж. Однак моя дружина вважає це несправедливим по відношенню до хлопців, і пропонує продати квартиру, а отримані гроші гривні, поділити між дітьми порівну. Я ж переконаний, що це не найрозумніше рішення, бо дітей ці кошти не дуже виручать, нічого важливого вони за них не придбають.
Якщо навіть зробити так, як хоче моя дружина, гроші лежатимуть на їхніх рахунках, доки сини не стануть повнолітні, а старша донька за ту суму зможе купити хіба що якусь недорогу машину. Я твердо переконаний: краще вже конкретну квартиру надати хоча б одній дитині, а коли хлопці виростуть, знайдемо й для них спосіб допомогти з житлом.
Моя дружина переконана, що якщо ми віддамо квартиру Ярославі, це зіпсує стосунки між братами й сестрою, і між дітьми буде вічна напруга. Я ж вірю, що наші діти ще занадто малі, щоб розуміти всі нюанси, у нас є час подумати і про їхнє майбутнє.
Доньці ми ще нічого не казали, бо вирішили обдумати все разом, адже квартира потребує капітального ремонту зараз там жити нереально, а ресурсів на ремонт у нас наразі немає.
Дивлюся на цю ситуацію й не знаю, хто з нас має рацію чи мені варто наполягати на своєму варіанті, чи краще поступитися дружині, чи, можливо, хтось із читачів запропонує третій шлях, якого ми обидва не помітили.
