Їду зараз із сином з торгового центру. Поруч зі мною стоїть жінка з дитиною, яка практично така ж віку, як і мій Олексій.
Автобус переповнений пасажирами. Помічаю молодого хлопця, що слухає музику у навушниках, і звертаюся до нього з проханням поступитися місцем. Він одразу підводиться, а ми з Олексієм сідаємо. Син у подяку простягає йому цукерку. Хлопець трохи засоромлений, усміхається у відповідь.
Після цього бачу, як мама вирішує повторити мій підхід. Вона буквально починає смикати за плече чоловіка, який сидить і трохи задрімав. Той навіть не реагує, а тоді жінка переходить на крик. Чоловік знімає навушники і різко невдоволено перепитує, що сталося.
Не бачите, що я з маленьким? Дайте місце! кричить так голосно, що її син починає рюмсати від страху. А я не хочу поступатися! не здається чоловік.
І знаєте, я його цілком розумію і підтримую. Він нічого не винен, і відверто кажучи, не заслуговує такої грубості і зневаги. Я запропонувала, щоб її син сів поряд із моїм Олексієм. Але ні їй важливіше створити скандал.
Хочу сказати, що самій мені ніколи не доводилося чинити подібним чином. Якщо треба щось попросити зроблю це ввічливо. Якщо для дитини місце знаходиться щиро подякую. Якщо ні розумію, це їхній вибір. За всі ці роки мені ще жодного разу не відмовляли.
Мабуть, тому, що я ніколи не кричу на незнайомих людей у громадських місцях.
