У далекі часи, коли ще наші вулиці були тихішими, а сусіди знали одне одного, сталася ця кумедна історія. «Тут живе чоловік з неповнолітньою! Приїдьте!» так сусіди повідомили поліцію.
Разом із дружиною ми шукали оселю після весілля й нарешті взяли квартиру в іпотеку. Довгий час я їздив туди сам, бо займався ремонтом та доглядав за робітниками. Дружина бувала там рідше, тож я встиг познайомитися із сусідами дідом Панасом та бабою Галиною. Оскільки ми були новими, хотіли влаштувати скромне свято й запросили саме їх.
Щойно вони сіли за стіл і побачили мою дружину, їхня поведінка змінилася. Було трохи дивно, але моя Соломія своїми ніжними обіймами й усмішкою відвернула мої думки. Вони поспіхом пішли, а ми були надто щасливі, щоб замислюватися про це.
Ранком нас розбудив стук у двері. Я зрозумів, що наше нове життя почалося не так, як ми очікували, на порозі стояв дільничний офіцер і пильно на мене дивився.
Доброго ранку, я дільничний! Ось моє посвідчення. Покажіть, будь ласка, свідоцтво про шлюб із вашою «дружиною», промовив він.
Здивований, я почав шукати документ серед коробок і неспакованих речей. За десять хвилин знайшов і показав. Офіцер уважно поглянув на Соломію, потім на свідоцтво, підніс брови й сказав: «Дякую за співпрацю, цього достатньо».
Вибачте, а що сталося?
Нам повідомили, що тут живе чоловік з неповнолітньою, і, можливо, їй ще немає шістнадцяти.
Я голосно засміявся адже насправді дружина була старшою за мене! Мені було двадцять два, а їй двадцять три. Вона справді невисокого зросту, з дитячим обличчям, а без макіяжу й з кіскою виглядала як школярка. Я ж через клопоти з квартирою, які вирішував місяцями, здавався чоловіком середніх літ втома й неголена борода додавали віку.
Тепер я добре відпочину й поголюся, аби не виглядати батьком поряд із своєю коханою.
