Чоловік у костюмі зупинився біля прилавка. Його холодний, але контрольований погляд спинився на галасливому хлопцеві. Навколо люди затамували подих. Ніхто раніше не наважувався втрутитися, але його поява змінила все.
Досить, промовив він спокійно, але твердо. Поклади відро.
Гульвіса, здивованого на мить, розразив сміх.
А ти хто такий, пане у краватці? Прийшов купити яєць? Чи може грати роль героя?
Чоловік навіть не кліпнув оком. Заміть відповісти, він дістав із внутрішньої кишені шкіряний гаманець. Не поспішаючи, вийняв кілька купюр, поклав на стіл перед старою жінкою, яка все ще витирала сльози кінцем хустки.
Мамо, сказав він із повагою, я куплю в вас усі яйця, навіть розбиті. Ваша праця не повинна бути наругана.
Натовп загув. Хтось кивав, хтось хитав головою з подивом.
Але гульвісу це не збентежило.
Ха! Думаєш, якщо гроші дістанеш, то тут головний? Я вирішую, що в цьому ринку робиться!
Він наблизився погрозливо, але чоловік у костюмі зробив крок уперед і, не підвищуючи голосу, промовив:
Ще один рух і пошкодуєш.
У його очах була така впевненість, що хлопець на мить завагався. Та зі страху втратити «авторитет» перед людьми, знову підняв руку, щоб штовхнути відро.
У мить чоловік схопив його за запястя і стиснув. Не жорстоко, але так, щоб зупинити.
Я сказав залиш усе як є, повторив він.
Ай! скрикнув хлопець. Відпусти, божевільний!
Натовп загув сильніше. Дехто навіть зааплодував, відчуваючи, що хтось нарешті поставив на місце нахабу, який довго лютував тут.
Чоловік відпустив його і тихим, але непереборним голосом додав:
Іди геть. І більше не чіпай цю жінку нікого тут.
Хлопець, червоний від сорому та злості, кинув оком навколо. Люди вже не були байдужими вони дивилися на нього з презирством і навіть із задоволенням, що його притисли. Відчуваючи себе покинутим, вон пробурмотів кілька лайливих і пішов між рядами.
Ринок зідхнув із полегшенням.
Стара жінка, все ще тремтячи, підійшла до незнайомця.
Сину Не знаю, хто ти, але Господь послав тебе до мене сьогодні. Я безсила, беззахисна, а люди боялися
Очі їй знову наповнилися сльозами, але тепер вони були від щастя.
Чоловік лагідно поклав їй руку на плече.
Не плачте, мамо. Люди мають навчитися поважати працю і страждання простих. Я зроблю більше, ніж просто куплю яйця.
Він обернувся до натовпу:
Добрі люди, ми не можемо мовчати, коли бачимо несправедливість! Сьогодні вона, завтра хтось інший. Якщо ми разом, жоден нахаба не буде тут панувати.
Люди вибухнули оплесками. Хтось підходив до старої, давав гривні, хліб, фрукти. Інші гладили її по руці, казали добрі слова.
Чоловік заплатив за всі яйця, навіть за розбиті, і дав набагато більше, ніж вони коштували.
Візьміть, мамо. На ліки, на їжу. І не плачте більше.
Стара хотіла впасти перед ним на коліна, але він підвів її.
Не мені дякуйте, а Богу. Я ли зробив те, що мало бути зроблено.
Потім дістав візитку й подав їй.
Якщо хтось вас образить дзвоніть за цим номером. Я подбаю, щоб вас захистили.
Натовп поволі розходився, але всі говорили про «чоловіка в костюмі», який приборкав нахабу. Історія передавалася з вуст у вуста, і вперше за довгий час люди відчули, що можуть сказати «ні» безправю.
Стара пішла додому маленькими кроками, але на душі їй було легше. Під пахвою несла торбину з дарунками, а в серці безмежну вдячність. Чоловік, хворий, чекав її вдома, і тепер вона могла принести йому не лише хліб і ліки, а й вістку, що на світі ще є добро й справедливість.
Того вечора в їхній скромній хатині на околиці села стара розповіла все чоловікові. Його втомлені очі засяяли:
Бачиш, жінко, Господь не покидає нас. У час випробувань посилає добрих людей.
І вперше за довгі місяці в хаті знову відчулася надія.
А хто був той чоловік у костюмі ніхто не знав напевне. Хто казав, що адвокат, хто що пан із столиці. Але для всіх у ринку він лишився «чужинцем, який відновив справедливість».
Так у звичайний базарний день змінилося життя старої бідної жінки. Окрім грошей, вона здобула повагу сусідів і впевненість, що не сама. А її історія, переказуючись, надихала інших не мовчати перед злом.
