В родині Ковальчуків ролі розподілялися традиційно. Чоловік працював і заробляв на сім’ю (десь у межах 50 тисяч гривень), а дружина працювала на півставки для душі (і для стажу), але при цьому несла основний тягар домашніх та виховних справ. У домі завжди був гарячий обід, чиста підлога та акуратно складений одяг у шафах. Дитина була доглянута, слухняна і добре вчилася. А всякі вироби з каштанів, які треба було здати вчора, главу сім’ї не цікавили. Він приходив додому відпочивати. І до певного часу всіх все влаштовувало. Але, на жаль, ця ідилія одного разу похитнулася…
Все розпочалося, коли дружина забажала нове ліжко. Старе було куплено ще на весільні гроші, тобто 11 років тому. За цей час матрац зіпсувався і увігнувся в деяких місцях. Спинка хиталася. А саме ліжко видавало підозрілі скрипи, які сусідам, особливо тим, кому менше 18 років, було зовсім не потрібно чути. Тому дружина почала тактовно і делікатно натякати на покупку нового ліжка.
В народі часто кажуть, що чоловік — голова, а жінка — шия. Яке як поверне, так і буде. Але в цьому випадку голова сім’ї Ковальчук вирішив не підкорятися. «Маніпуляції» дружини він розгадав швидко і заявив, що, мовляв, у неї своя зарплата є. І якщо їй потрібне нове ліжко, то нехай вона і купить його за свою зарплату. Ну, або хоча б половину витрат покриє. Бо, мовляв, на манікюр, педикюр, фарбування волосся і епіляцію останнім місяцем витрачено було чимало. А ліжко з нього тягне. Не вийде, я розгадав твій хитрий план, жінко. Час вкладатися, а то надто добре живеш, на всьому готовому.
Загалом, ця ідея про те, що дружина живе на всьому готовому, стала поступово заповнювати свідомість Ковальчука. Можливо, вона там була і раніше. А ситуація з ліжком стала каталізатором. А можливо (це я так підозрюю) хтось давно наганяв йому на думку, мовляв, він працює на роботі без відпочинку, не шкодуючи себе. А дружина собі патрає, і ще й зарплатню свою на якісь дурниці витрачає. Зрештою, дружина почала все частіше чути закиди. Мовляв, тобі добре. Живеш, як на сметані, на всьому готовому. А вкладатися не поспішаєш. Це неправильно. Давай, дружино, вкладай хоча б 30% у сімейний бюджет. А то я тебе зовсім розбалував.
Дружина образилась, але на таку систему погодилася. Лише з однією умовою. 30% домашніх справ тепер буде на чоловіку. Справедливо ж? Справедливо. Ковальчук зрадів, що так легко відбувся, і обидва почали експеримент.
Дружина віддала майже всю зарплату у загальний бюджет, лишилася без грошей, лишила тільки на їжу собі та дитині, і на проїзд. Приходить чоловік додому — дружина з дитиною ситі і веселі, а обід відсутній. А де ж обід, питає. А обід – ну, це якраз третина приготування. Я на себе дві третини взяла. Себе і дитину нагодувала. А ти себе годуй сам. Он, навіть продукти в холодильнику є. Я не дріб’язкова. Пожарив Ковальчук собі яєчню, і призадумався.
Далі – більше. На прання дружина речі Ковальчука завантажила. І навіть кнопки на пральній машині правильні натиснула, випрала на потрібному режимі і температурі. Але виймати і розвішувати не стала. І прасувати теж не стала, а Ковальчук — він фанат прасованих сорочок. Хоча тепер, по правді кажучи, багато хто їх уже не прасує. В результаті, замість чистого одягу він отримав зіпсовану масу в пральній машині. І був, як би це літературно написати, вкрай здивований.
Словом, якось не так вийшло у Ковальчука з розподілом обов’язків. Грошей у нього стало трохи більше. А клопоту і неприємних сюрпризів значно більше. Почав злитися і сердитися на дружину. Навіть про розлучення заговорив. Дружина, до речі, теж раптом подумала, що, може, їй було б легше — без зайвих турбот про Ковальчука жити. Хоча й звужуючи свої доходи. Врешті-решт, обійдеться вона і без салонного педикюру. Сама зробить. Це ж вона все для чоловіка робила частково. Але якщо тепер треба на свої жити, то й хай собі… І на повну ставку вона вийде з радістю, їй давно пропонували…
Отже, колись дружна сім’я Ковальчуків на межі розпаду. Дружина не розуміє, навіщо чоловік, якщо все оплачувати. Чоловік вважає, що його не цінують, він же себе жертвує заради сім’ї (працює в офісі, якщо що)… Але й 30% домашньому рівноправ’ю виявився не готовий…
