Щоденник.
Сьогодні був важкий день. До лікарні зайшов старий чоловік із собакою йому довелося віддати свого вірного друга на останній сон, бо не було грошей на лікування. Дивлячись на його сльози й сум цього звіра, я зрозумів, що не можу просто стояти осторонь.
Кажуть, що щастя не в грошах, але іноді саме вони вирішують долі. Старий не мав жодної копійки заздалегідь, коли йому сказали ціну за порятунок його чотирилапого друга.
У кабінеті було тихо. Я дивився на них: безпородний пес лежав на столі, а його господар, схилившись, гладив його за вухом. Чути було лише важке дихання собаки й приглушені ридання чоловіка. Він не хотів відпускати свого єдиного друга.
Я, Іван Коваленко, молодий лікар, бачив багато сліз, коли доводилося прощатися з тваринами. Це зрозуміло люди привязуються до них усім серцем. Але ця пара вразила мене особливо.
Я згадав, як вперше побачив їх три дні тому. Скорботний дідусь приніс свого девятирічного пса, Шершня, на огляд. Той уже два дні не міг підвестися, і старий дуже хвилювався. Він розповів, що окрім Шершня, у нього нікого не залишилося.
Я оглянув собаку. У нього було важке запалення, яке вимагало дорогого та термінового лікування. Інакше він помре в муках. «Якщо не зможете оплатити ліки, сказав я сухо, то евтаназія буде гуманнішим виходом». Тоді я не міг уявити, що відчував цей чоловік. Але сьогодні міг.
Після моїх слів дідусь висипав на стіл дрібязок і помяті купюри оплата за послуги. Взяв Шершня на руки і пішов. А сьогодні повернувся. «Пробачте, лікарю, сказав він, опустивши очі, я зібрав гроші лише на останній укол».
Коли він попросив ще пять хвилин, щоб попрощатися, я дивився на них і не розумів, чому світ такий несправедливий. Люди з мільйонами часто ставляться до живих істот без жодної поваги, а тут бідний дідусь і його вмираючий пес, у яких стільки любові.
У мене перехопило горло. Я поклав руку на плече старика. «Я його вилікую, промовив я тремтячим голосом. Я вилікую вашого Шершня за свій рахунок. Він ще не такий старий. Він зможе бігати».
Тіло дідуся здригнулося від беззвучних сліз.
За тиждень Шершень вже міцно стояв на лапах. Краплі й правильний догляд зробили свою справу. Я відчував себе щасливим. Можливо, це був лише маленький жест для відча
