Чому ти двері не відчиняєш? Не хочу! І не відчиню. Гості мають попереджати про свої візити, а ще не ритися в моїх шухлядах, холодильнику та шафах. То ти не відчиниш? Це ж моя мама! Вона ж до мене прийшла! Ну от і зустрічай її! Але не в моїй хаті.
А от Олеся краще знаходила спільну мову з моєю мамою.
Знаєш, якщо я зараз почну перераховувати, чим мій колишній кращий за тебе, нам обом буде ніяково.
Хоча про себе не впевнена, нервово перебила Тетяна, витираючи кухонний стіл. Якщо вам обом було так добре з Олесею, то чому ж ти з нею розлучився?
Степан образився й похмуро глянув у вікно.
Ну, ти ж сама знаєш цю історію
Знаю. Тому й не розповідай мені про свою Олесю, різко сказала Тетяна. Інакше я стану твоєю наступною колишньою.
Тетяна вже була готова піти на крайні заходи.
Зі Степаном вона познайомилася майже рік тому в компанії друзів. Вона навіть знала ту саму Олесю, хоч і не близько. Та й привела Степана з собою. А потім через кілька місяців зникла з радарів.
Степан одного разу, під чаркою, і розповів, що розійшовся з нею, спіймавши на зраді. Навіть сльозу пустив.
Тоді Тетяні це здалося милим: чоловік не боїться емоцій, цінує кохання. Щось у ній клацнуло захотілося втішити й приголубити.
Тетяна зрозуміла, що цим «чимось» був, мабуть, материнський інстинкт, а не жіночий інтерес. Але тоді цього вистачило, щоб між ними почалися стосунки.
Спочатку все було чудово. Він зустрічав її після роботи, підвозив додому, щодня писав милі повідомлення та цікавився, чи тепло вона вдяглася. Тетяна відчувала себе оповитою турботою.
Вперше вона занепокоїлася, коли їй написала та сама Олеся.
Привіт. Чую, ти зустрічаєшся зі Степаном. Це, звісно, не моя справа, але будь з ним обережніша. У них нерозривний дует із мамою.
Тетяна взяла на замітку, але подумала дрібниці. Кохання й не таке подолало. Адже якщо в нього не склалося з однією жінкою, це ще не означає, що й з іншою буде так само.
Дякую за попередження, але ми самі розберемося, відповіла вона.
Не хотіла заглиблюватися це було якось не доречно перед Степаном.
Але Степан про її комфорт не турбувався зовсім.
Коли його мати, Надія Миколаївна, вперше прийшла до них без попередження, Тетяна сприйняла це спокійно.
Може, вони просто не розуміють, як це незручно. Адже Надія, напевно, хвилюється за сина й хоче побачити, з ким він живе.
Тетяна відправила Степана зустрічати матір, швиденько вдяглася, зібрала волосся в хвіст і, вся сонна й з синяками під очима, вийшла знайомитися з майбутньою свекрухою. А та в цей момент уже перебирала речі у комоді в вітальні.
Ого, все впереміш, з поблажливим усміхом сказала Надія. Потім шкарпетки губитиметесь. Тетяно, давай поснідаємо, а потім я навчу тебе складати речі, щоб не мялися.
І це замість «здрастуйте». Сказати, що Тетяна здивувалася нічого не сказати. Те, що чужа жінка так вільно риється в її речах у її ж домі, здалося їй грубістю.
Але відповідати грубістю на початку стосунків було неправильно, тому вона стерпіла.
Ой, дитинко, ну в тебе ж синяки під очима! жалісно додала Надія. Тобі б огіркові маски зробити. А краще нирки перевірити. Ось у моєї подруги
Тетяна посміхалася, кивала й вдавала, що їй дуже цікаво слухати про хвороби незнайомих людей. А саме мріяла залізти назад у ліжко, адже була лише восьма ранку. Вихідний, вона спеціально лягла пізніше, щоб виспатися.
Не вийшло.
Візит Надії Миколаївни затягнувся аж до вечора. Тетяна отримала купу порад як правильно поливати квіти, мити ванну й чистити ложки.
Навіть трішки попрактикувалася. Відчувала себе вичавленою, як цитрина. А Степан весь цей час навіть не натякнув матері, що їм треба відпочити.
Слухай, твоя мама завжди така енергійна? обережно спитала Тетяна перед сном.
Вона не була проти родини, але хотіла б мати трохи простору.
Ну так. А що? Вона просто хоче побути поруч, знизав плечима Степан. Раніше ми з Олесею жили в неї, було весело. А тепер їй самотньо.
Сподіваюся, ми не будемо жити втрьох зітхнула Тетяна.
А в чому проблема? Ти проти моєї мами? напружився Степан. З Олесею вони дружили, у них все було добре.
Тетяна промовчала. Олеся була на вісім років молодшою і любила підлабузнюватися. Звісно, вони знайшли спільну мову.
Напевно, вона знала всіх подруг Надії на імя, вміла ідеально прасувати постіль і пекти пироги за її рецептами.
Але Тетяна на таке «щастя» не підписувалася. У неї вже був досвід, і вона знала:
