З дзеркала на Ганну дивилась красива тридцятипятирічна жінка із сумними очима. Вона не могла зрозуміти, чого хочуть сучасні чоловіки. На жаль, в університеті цьому не вчать. Дарма ж вона отримала червоний диплом?
Ганна завжди мріяла про міцну сімю, турботливого чоловіка та дітей, бажано трьох. Ще з дитинства перед очима стояла міцна родина її батьків зразок справжнього щастя. Вона поспішала вийти заміж, ніби боялася пропустити долю.
З майбутнім чоловіком, Віктором, Ганна познайомилася ще в університеті у Києві. Вітя був високим, спортивним, вродливим і розумним дівчата завжди звертали на нього увагу, а він миттєво ставав душею компанії. Вони зустрілися на квартирнику і з першої розмови зрозуміли подобаються одне одному. Віктор приїхав з Чернігова навчатися, а Ганна жила з батьками.
Через пів року Вітя запропонував Ганні одружитися. Вона погодилась. Весілля відгуляли одразу після закінчення навчання. Спочатку чоловік здавався ідеальним уважним, дбайливим, жартівливим. Віктор влаштувався інженером до «Нафтогазу», а Ганна фахівчинею в банку.
Минуло пів року після весілля, коли Ганна дізналася, що вагітна. Реакція Віктора її здивувала.
Ганно, як так могло трапитись? Ти ж казала, що все під контролем?
Вітю, я сама не розумію щиро зізналася вона, розгубившись від його невдоволеного тону. Але чи так це важливо? Ми ж усе одно планували дитину. Мабуть, це знак долі.
Не кажи дурниць! Яка це ще доля? Просто безпечність. Ми тільки-но почали працювати. Тепер треба думати про карєру, а не про замурзані пелюшки.
Сльози мало не покотилися по щоках Ганни. Вона не очікувала такої відповіді.
Ганнусю, лагідно сказав Віктор, обіймаючи її за плечі. Може ще не час? Нам не треба поспішати, встигнемо
Ганна дивилася на нього з подивом.
Навіть не думай! Якщо ти проти я не можу заставити. Вирішуй сам.
Вона вибігла з квартири. Довго блукала вуличками Києва, намагаючись обміркувати все, що сталося. Її мрія про велику, дружну родину наче розсипалася на друзки.
Декілька днів вони з Віктором майже не спілкувалися. Згодом чоловік вибачився, переосмислив все і сказав, що радий, що стане татом. Радості Ганни не було меж. Через вісім місяців зявився на світ їхній син Антон.
Ганна була щасливою матусею їй радістю було доглядати за сином, пильнувати домівку, готувати для чоловіка улюблені страви. Коли Антону виповнилося три роки, Ганна повернулася на роботу, віддавши сина до садочка.
Молода мама щебетала від щастя думала, що вона найуспішніша жінка у світі. Та й друзі не раз це підтверджували. До них часто приходили гості однокурсники з родинами. Якось Ганна почула розмову чоловіка з друзями.
От скажу чесно, Вітя, тобі пощастило з дружиною! Гарна, розумна, працює, порядок вдома, та ще й смаколики готує!
Та й справді, підхопив інший товариш. Моя тільки й може, що грошей просить, та нерви мені тріпає.
Так я сам не абихто, от і дружина в мене така чудова, пожартував Віктор.
Всі добряче посміялися. А от їхні дружини мали протилежну думку і часто ділилися цим з Ганною.
Життя ніколи не йде лише за ідеальним сценарієм. Навіть коли ти робиш усе правильно, доля випробовує нас на міцність. Ганна зрозуміла: важливо цінувати себе, не зраджувати власних бажань, чути і поважати свої кордони. Адже щастя не приходить від схвалення інших, а з твоєї душі, коли ти залишаєшся вірною собі.
