Колись, коли ще память була свіжа, я згадую ті події, що відбулися в нашому будинку на Подільській вулиці в Києві, і досі смакують, мов каша з вершками.
Ти чому двері не відчиняєш? закричав Віталій, коли я стояла в коридорі.
Не хочу! І не буду. відповіла я, не приховуючи роздратування. Гості мають попереджати про свій візит, а ще не штурмувати ящики, холодильники й шафи.
Ти маєш на увазі, що не будеш? Це ж моя мати! Вона до мене прийшла! буркнув він, вказуючи на свою маму.
Тоді привітай її, лише не в моєму домі, відмахнулася я, думаючи про свою подругу Олену, яка завжди легко знаходила спільну мову з мамами.
«Якщо я почну перераховувати, в чому мій колишній кращий за тебе, нам обом стане соромно», сказав я, намагаючись не піддатися гнівним спогадам.
Хоча про себе не впевнена, нервово перебила мене Зоряна, стискаючи кухонний стіл. Якщо вам так добре з Оленою, чому ти з нею розлучився?
Віталій, ображений, відвернувся і поглянув у вікно.
Ти ж сама знаєш цю історію
Знаю. Тоді не розповідай мені про свою Олену, різко відповіла я. Інакше я стану твоєю наступною колишньою.
Зоряна вже готувалася до радикальних кроків.
З Віктором я познайомилася майже рік тому у спільній компанії в Лвові. Він був другом Олени, хоча й не дуже близьким. Олена привела Віталія з собою, а через кілька місяців зникла з наших радарів.
Одного вечора Віталій, будучи під впливом, розповів, що розлучився з Оленою, спіймавши її на зраді, і навіть пустив сльозу.
Тоді мені здалося, що це миле: чоловік не боїться показати почуття, цінує кохання. У мене щось клацнуло, захотілося пожаліти та підбадьорити.
Я розуміла, що це був материнський інстинкт, а не жіночий інтерес, проте цього достатньо, аби між нами завязалися стосунки.
Спочатку все було чудово. Він підвозив мене після роботи, щодня надсилав ніжні смс, питав, чи тепло я одяглася. Я відчувала, що мене оточує турбота.
Першу тривогу приніс лист від Олени:
Привіт, я чула, що ти зустрічаєшся з Віктором. Це, звісно, не моя справа, але будь обережна: у них жорстке нерозлучне дуето з мамою.
Я сприйняла це як дрібницю. Кохання перемагає будьякі перешкоди. Якщо в нього було погано з однією жінкою, це не означало, що з іншою буде теж.
Привіт. Думаю, ми розберемося самі, відповіла я, не бажаючи продовжувати діалог.
Віталій про мій комфорт анітрохи не турбувався. Коли його мати, Марина Петрівна, вперше без попередження зайшла до нас, я залишилася спокійною, бо, можливо, і ми не усвідомлювали, наскільки це незручно. Марина, напевно, просто хотіла побачити, з ким живе її син.
Я швидко одягнулася, зібрала волосся в хвіст, а потім, ще сонна і з мішками під очима, вийшла зустрічатися з потенційною свекрухою, вже оглядаючи ящики в комоді.
Ага, все впереміш, сказала Марина, усміхаючись ласкаво. Після того будуть ваші шкарпетки не по парах. Настя, зараз поснідаємо, і я навчить тебе акуратно складати одяг, щоб нічого не губилося.
Її слова здавалися мені грубими: чужа жінка порпалася у моїй білизні в моєму будинку. Проте відповісти грубістю на грубість на самому початку стосунків здавалося неправильним, тож я затримала язик.
Ой, дитино, в тебе ж мішки під очима! продовжила Марина, жартуючи про маски з огірка. А краще перевірити нирки. Ось у мене подруга
Я кивала й усміхалася, вдавала, що слухаю цікаві історії про чужі хвороби, а в душі мріяла знову заснути ще було лише восьма година ранку, а я вчора навмисно легла пізно, сподіваючись, що добре відпочину.
Візит Марини затягнувся аж до вечора. Я отримала тонну порад: як поливати квіти, мити ванну, натирати ложки. Навіть встигла трохи попрактикуватися. Я почувалася, ніби вичавлена, як лимон, а Віталій не разу не допоміг, навіть не натякав мамі, що нам потрібен спокій.
Слухай, твоя мати завжди така активна? запитала я перед сном.
Він лише знизав плечима:
Ну, так. А що? Вона просто хоче потоваришувати. Раніше ми з Оленою жили в її будинку, було живенько. Тепер їй нудно одній.
Сподіваюся, втрьох жити нам не доведеться зітхнула я.
А в чому проблема? Ти проти моєї мами? спробував він. Вона з Оленою дружила, у них все було добре.
Я мовчала. Олена була на вісім років молодша за мене й любила підлизуватися до людей. Марина, схоже, знала всіх своїх подруг за іменами і діагнозами, вміла ідеально прасувати білизну та готувати пироги за рецептом свекрухи.
А я не хотіла підписуватися під таке «щастя». Досвід підказував, що чим менше сторонніх втручань у стосунки чоловіка і жінки, тим краще. Але Віталій мав іншу думку.
У мене мама дуже контактна. З будьким знайде спільну мову, казав він.
«Тільки не кожен буде радий цьому», хотіла сказати я, та утрималась.
Наступного дня Марина знову зявилася рано вранці, на цей раз оглядаючи холодильник.
Курячі яйця? Я готувала Віктору лише перепелині, вони корисні для чоловіків, заявила вона важливо. Полички у вас не дуже чисті Ви ж потім це їсте. Насте, помий їх.
«Взагалі-то я не їм прямо з полиць», подумала я.
Добре, помию, Марина Петрівно, пообіцяла я, хоча хотіла відпочити у вихідний.
Віталій, між тим, безсовісно спав, поки я змушена була розважати його маму.
Саме так! Вихідний день для приготування та прибирання, безапеляційно заявила жінка. Тягни губку і ганчірку. Наступного вихідного я навчить тебе готувати пиріг з мясом, як любить Віталій. Пальчики оближеш!
Я замерзла, схрещувала руки на грудях ще не вистачало мені підкоряти чужі вказівки другий день поспіль.
Марина Петрівно, можливо, запишіть мій номер? Щоб телефонувати перед візитами, бо у мене можуть бути інші плани на вихідні.
Дзвонити? Чи я вже не можу приходити до свого сина? скривджено спитала вона.
Тільки ваш син тепер живе з жінкою. Було б чудово, якби ми всі враховували думку один одного.
У нас з Оленою таких проблем не було, зауважила Марина, скривившись.
Моя колишня мама рановранці не ломилася до мене, відрізала я. А ще приносила пиріжки з вишнею, дуже смачні. Хочете рецепт?
У Марини обличчя змінилося, зморшки на лобі збільшились, в очах блискнули іскри гніву.
Насте, подумай. У нашій родині нічна зозуля денну не перекує, попередила вона і пішла.
Осад залишився. Віталій її не чув, його мати приходила, як до себе вдома, а між нами постійно вирував привид Олени.
У Олени голубці смачніші були, випадково сказав Віталій за вечерею. Її мама їх навчила.
Ну, хай і мене навчить, тоді і ти будеш готувати.
Я підозрювала, що Марина нацькує сина, та не хотіла про це говорити. Я хотіла лише прибрати цю тему зі свого життя.
Наступний місяць пройшов спокійно, без візитів, та згодом усе повторилося. Я знову прокинулася від дзвінка. Тільки цього разу вирішила категорично не відчиняти двері.
Погано? Можливо. Але чи варто ласкаво ламатися в його будинок без попередження?
Через пять хвилин у коридор вийшов Віталій, сонний, незадоволений, навіть злий.
Ти чому двері не відкриваєш?
Не хочу! І не буду. Гості повинні попереджати про свій візит, а ще не лазити по ящиках, холодильниках і шафах.
Ти маєш на увазі, що не будеш? Це ж моя мати! Вона до мене прийшла!
Ну, от і зустрічай її! Але не в моєму будинку.
Скандал пролунав так голосно, що, певно, чули сусіди. Віталій докоряв мені, що я відкидаю його маму, а отже і його. Марина паралельно кричала, вимагаючи впустити її, дзвонила на телефон.
Врештірешт я дала ультиматум.
Досить! Або ти зараз відправиш свою маму додому, пояснивши їй значення слова «гість», або ми розлучимося!
Віталій обрав друге.
Мене це не дуже засмутило. Ми навіть не встигли розписатися, і, можливо, це кращий вихід. Жити з людиною, чиїм пакетом є розповіді про колишніх і навязлива мати, я точно не хотіла.
Через кілька місяців до мене дійшла несподівана новина: у Віталія зявилася нова кохана. Про це розповіла спільна подруга з тієї ж компанії, в якій я познайомилася з Віктором.
Вона переїхала до нього та його мами, але вже хоче втекти. Просить познайомитися з тобою, посміхнулася подруга.
Так? А на честь чого?
Якщо вірити мамі Віктора, ти ідеальна жінка: красива, з характером, смачно готуєш.
Ми говоримо про маму Віктора і про мене?
Мабуть, у неї добрі стають ті, хто вже не живе з Віталієм, знизала плечима подруга.
Відтоді я слухала чужі чутки, залишаючись з головою на плечах, не спішила вірити всьому, але й не ігнорувала розмови.
Тепер я ставлюся з обережністю до чоловіків, які постійно згадують колишніх і надто привязані до своїх матерів. Таке «мачо» життя просто не складеться, бо мама завжди стоїть на першому місці. Можливо, так і має бути у розумних межах. Чи згодні ви зі мною?
Пишіть у коментарях, що думаєте про це, і ставте вподобайки.
