Я прибрала всюди: підмела кожен куточок і почала ретельно мити підлогу. Та свекруха взяла й спеціально висипала шкаралупу від насіння соняшника на щойно вимиту підлогу. Я подивилася на неї вражено це було явно зроблено навмисно.
Мамо, навіщо ви так зробили? Я ж бачила, що ви це зробили нарочно!
Свекруха подивилася на мене з презирством і відповіла:
Знову помиєш! Нічого з тобою не трапиться!
Задоволена своєю витівкою, вона повернулася до ліжка. Я пішла в іншу кімнату, взяла віник і совок, і почала знову прибирати підлогу.
А свекруха знов взяла читати газету, яку вже читала багато разів.
Чому ви мене так ненавидите? За що ви знущаєтесь з мене? Я ж для вас готую, перу, прибираю. Моя донька вам весь час допомагає! Чому стільки злості? запитала я її.
Вона навіть не повернулася до мене і не відповіла нічого. Я і не чекала ні вибачень, ні пояснень.
Я не стримала сліз. Закінчила мити і пішла далі попрала білизну, а потім сходила на базар за овочами.
Вдома завше купа роботи. Коли працюю, навіть не думаю про це час летить швидко.
Мій чоловік помер багато років тому. Це сталося, коли нашій доньці, Софії, було лише вісім.
Одразу після похорону свекруха сказала:
Залишайся тут! Я тебе нікуди не пущу! Не хочу, щоб по селу пішли чутки, мов я вигнала невістку.
Я, звісно, погодилася. Йти мені не було куди: у сестри з двома дітьми вже місця в батьківській хаті не залишалося й на нас із Софією.
Я вірила, що з часом порозуміюся зі свекрухою, хоча характер у неї непростий. Але дива не сталося.
На людях вона поводилася зі мною пристойно, а вдома постійно принижувала. Казала, що я маю слухати її і виконувати все, що вона забажає.
Дивись яка! Кому ти потрібна? Жоден чоловік навіть не гляне на тебе! В тебе вже є дитина! Лишайся з Софією і зі мною! А коли я помру дім мій твій! Але якщо не слухатимешся, все віддам комусь іншому! Залишишся ні з чим!
Я дуже боялася лишитися без даху над головою і погоджувалася на все, що вона вимагала. Терпіла лише б у доньки було добре.
А свекруха зовсім і не збиралася йти на той світ. Їй уже за девяносто, а на здоровя не жаліється. Витрачала всю пенсію лише на себе. Супроводжувала мене на ринок і вимагала, щоб я купувала їй найкращі й найсмачніші продукти.
З роками я усвідомила змарнувала життя. Не слід було колись погоджуватися залишитися зі свекрухою. Тепер терплю все це приниження роками.
Софія вже закінчує університет. В неї гарний наречений Олексій, і після весілля вони житимуть окремо у його квартирі. Я дуже сподіваюся, що донька збудує щасливу долю.
Найбільше мені шкода себе й своє зруйноване життя. Але з досвіду зрозуміла: іноді слідувати навязаним чужим правилам це помилка, яка позбавляє власного щастя. Вкрай важливо цінувати себе, знаходити сили відстоювати свої кордони і памятати, що кожна людина гідна поваги й кращого життя незалежно від складних обставин.
