Чому варто приносити свою їжу?
Сестра й брат мого чоловіка разом зі своїми сімями кожного року відзначали Різдво з нами упродовж пяти років. Все готувала я сама: стояла біля плити, накривала на стіл, дбала про кожного й прибирала після гостей. Вони просто святкували. Але торік моє терпіння урвалось, я була на межі сил. Все це стало для мене непосильним фізично, морально і ще й фінансово.
Тож минулого року я вирішила розподілити обовязки між усіма.
А нещодавно свекруха спробувала натякнути, що вони вже не молоді, час зараз нелегкий, і дуже хоче ще раз зібрати всіх у нас вдома.
Я подзвонила братові й сестрі чоловіка і сказала, що мама просить святкувати разом. Спочатку вони зраділи й погодилися, казали, що треба слухати маму.
Та коли я запропонувала розділити, хто що принесе: хто приготує, що купить, хто яку страву привезе, голоси їхні одразу втратили ентузіазм.
Я зголосилася приготувати основні страви, зробити два гарячих блюда і торт.
А їм потрібно було б приготувати дві салати, принести рибу, мясо, сир, фрукти, напої. Кожен нехай привезе щось до столу.
Після такої пропозиції голоси їх одразу стали холодними. Відповіли, що їм нема коли щось готувати, що працюють до вечора, ще й треба все купити, а потім ще й готувати. Мовляв, і взагалі не розуміють, навіщо щось нести. Хочуть святкувати у себе вдома.
Я тоді запитала: а як же мама? І знаєте, що мені відповіли? Передамо вітання телефоном і все.
Тобто, трудитись, купувати й розділяти відповідальність вони не хочуть. Свекрусі я ще нічого не говорила. І гадки не маю, як пояснити їй цю ситуацію. Вона ж буде дуже засмучена.
Що мені робити? Може, знову наодинці взяти на себе весь цей Різдвяний клопіт, як завжди?
