Чотири дні у свекрухи. Помилка, яку я більше ніколи не повторю.
Я зробила найбільшу дурницю в своєму житті — залишила нашого півторарічного сина на піклування свекрухи всього на чотири дні. Здавалося, що все передбачила: написала детальну інструкцію — цілих чотири сторінки формату А4, де по пунктах розписала кожен аспект догляду за малюком у домашніх умовах. Там було буквально все — від рецептів каші та компоту до правил одягання, прогулянок, гігієни і, звичайно, сну. Я навіть відзначила, які продукти категорично не можна давати дитині, навіть якщо він дивиться в тарілку з благальними очима. Окремо описала слова, які він уже знає, що любить показувати на картинках, як зображає кицю і собачку. Смієтеся? Думаєте, перебільшую? Можливо. Але моя свекруха — ще та штучка, і я була готова до багато чого. Тільки, як виявилося, не до всього.
Боженька, створюючи в ній материнські інстинкти, мабуть, випадково переплутав тривожність з байдужістю, приправив це щедрою порцією хаосу і все це накрив фразою: «Привозьте, нам буде так радісно!» От ми й привезли. Віддали дитину, вручили методичку. І далі, судячи з усього, справа пішла так: відкрили мою інструкцію — і закрили. Свекруха махнула рукою: «Та ми своїх чотирьох без жодних папірців виростили, і нічого!» — і пустилася в рідні нетрі бабусиної логіки.
Син блукав по квартирі як заманеться, а вона ходила за ним по п’ятах з мантрою: «Ой, він зараз впаде! Ой, він вдариться! Ой, зачиніть балкон, а то вилетить! Переставте це — тут гостре!» Хлопчину годували всім, що їли самі. Сніданок, обід і вечеря — одне і те ж саме. Причому їжа подавалася не за режимом, а за принципом: «Нехай краще їсть, ніж спить. Їж, сонечко, відпочинок — то потім!»
Дитина вдень не спала взагалі. Бо навіщо? Зате отримала марафон з мультиків до пізнього вечора. І режим, вибудуваний мною з такою ретельністю, змістився на дві години вперед. Зараз я щодня перетворююся на аніматорку, проводячи трьохгодинні «шоу-програми», щоб хоч якось укласти його спати без істерики. Якщо комусь потрібна ведуча на дитяче свято — звертайтеся, досвід вже є.
Висновок простий і трагічний: свекруха — істота з вродженою хитрістю. Вона ніколи не скаже «ні», але завжди зробить по-своєму. Дитина замість сну отримує чергову тарілку макаронів, замість режиму — хаос, а замість спокою — бабусині охи і ахи на кожному кроці. «Нехай краще поїсть, бідолаха!» — і знову в нього впихають все підряд.
Знаєте, ця фраза тепер для мене як прокляття: НІКОЛИ більше не залишу дитину зі свекрухою! Ні на годину, ні на день, ні тим більше на чотири. Можна називати мене панікеркою, надмірно відповідальною матір’ю чи просто стервом, але моя дитина — це не піддослідний кролик для бабусиних експериментів. Це маленька людина, якій потрібні порядок, увага і любов, а не постійне перегодовування і «мультики до півночі».
А як у вас? Ви часто довіряєте своїх дітей свекрусі? Вона поважає ваші побажання чи діє за принципом «я краще знаю»?
