Чи можу я перезимувати у тебе? Тарифи на газ такі високі, а в мене вже немає сил рубати дрова.
Моя донька приїхала на вихідні, щоб зробити для мене покупки, і я наважилась запитати:
Чи можу я перезимувати у тебе? Рахунки за газ занадто великі, а я вже не можу колоти дрова.
Але донька відповіла:
Де, мамо, у квартирі? Коли в мене буде свій будинок, тоді заберу.
Не бажаю нікому такої старості.
Хочу поділитись своїм болем. Я рано овдовіла мені було лише 26 років. Чоловік залишив мене з двома малими дітьми: сином 3 років і донечкою-немовлям. Я віддала їм усе своє життя. Треба було годувати, одягати, виховувати. Вибору не було я справлялась сама.
Працювала цілий день, а після роботи ставала господинею та городницею. Жила в селі, але грошей на все не вистачало. Сама косила траву і колола дрова, щоб обігріти хату. Що ж мені залишалось робити без чоловіка?
Діти виросли і поїхали до міста.
Поки я була молодшою, ще тримала город. Коли приїжджали онуки, вони їли свіжі овочі та пили молоко. Я економила свою пенсію і віддавала дітям.
Але в старості я вже нічого не можу, ледве пересуваюсь. Зима для мене найважчий час.
Донька приїхала на вихідні, щоб закупити продукти, і я знову спитала:
Чи можу я перезимувати у тебе? Рахунки за газ такі великі, а в мене немає сил колоти дрова.
Вона відповіла:
Де, мамо, у квартирі? Коли матиму будинок, тоді заберу.
Коли я вже не могла ходити, сусіди подзвонили синові. Він сказав, що дуже зайнятий, що теща теж хвора, і в нього немає часу приїхати
Я попросила сусідів зателефонувати моїй сестрі. Вона приїхала одразу і забрала мене до себе. Дякуючи їй, я ще жива.
Минали місяці, а діти так і не подзвонили.
Коли я була молодшою та здоровою, я їм була потрібна. А тепер вони забули, що у них є мати.
Не бажаю нікому такого. Що я зробила не так? Коли мої діти стали такими байдужими?
Прошу всіх, хто це читає: поважайте своїх батьків. Ніхто у світі не любитиме вас так безкорисливо і щиро!
