“Не така вже й матір”: Світлана Михайлівна про життя колишньої невістки після розлучення
Світлана Михайлівна з Чернігова не може змиритися з тим, як склалося життя її сина та його колишньої дружини. Те, якою стала Олеся після розлучення, свекруха називає не інакше як “безвідповідальною легковажністю”.
— Син кинув Олесю з дитиною, так, я його не виправдовую. Хоча серце матері, хочеш не хочеш, усе одно за нього болить. Одружився швидко, на своїй першій любові — на Мар’яні, з якою ще в університеті зустрічався. Тоді, поки він у армії був, вона за його друга вийшла. А тепер розвелася, син із нею знову зійшовся десь у супермаркеті — і все, закрутилося. У них уже й спільний син народився. Наче все добре.
Олесю він зустрів після армії. Працювали разом. Швидко поженилися, народилася Даринка. Спочатку здавалося — сім’я міцна. Та потім, мабуть, стара любов взяла гору.
Розлучення минуло без скандалів. Сін пішов, залишивши колишній дружині квартиру, меблі, все. Забрав лише свої речі. Олеся поводилася гідно, не заважала ні батькові, ні бабусі спілкуватися з Даринкою.
— Але те, що вона витворяє після розлучення — це розумові не під силу, — хитає головою Світлана Михайлівна.
Сусідки, звісно, відразу зацікавилися:
— Що, п’є? Гуляє? Чоловіків заводить?
— Ні, — кривиться Світлана Михайлівна. — Вона не п’є, та й не з тих, щоб за чоловіками бігати. Але поводиться так, наче в неї все життя — свято. Завжди весела, постійно з кимось зустрічається, то на дачу, то на природу, то в похід, то в неї гості. Ніби не вона після розлучення залишилася з дитиною, а він!
Олеся бере Даринку скрізь із собою. Каже, що свіже повітря корисне, що дівчинці потрібне спілкування, що подружки теж з дітьми. А Світлані Михайлівні це не до душі:
— Хто знає, хто ще на цих пікніках? Чоловіки? Розведенки? Алкоголь? Паління? Дитина все це бачить, чує. Яке ж то виховання?
Жінка впевнена — з онукою їй було б краще:
— У мене вона б і домашній борщ їла, і до театру ходила. А не по подружках тинялася.
Світлана Михайлівна намагалася вплинути на сина, щоб той поговорив із колишньою дружиною:
— Скажи їй, мовляв, нехай порядок у вихованні буде. Даринка — і твоя дочка теж. У тебе нова сім’я — добре. Але донька не повинна рости в цьому балагані.
Син лише плечима знизав:
— Мамо, я не маю права втручатися. Це я сім’ю розвалив. Вона сама знає, як жити.
Він сплачує аліменти, спілкується з донькою, коли Олеся сама привозить її до бабусі. До їхнього будинку колишня невістка Світлану Михайлівну вже давно не запрошує:
— Завжди якісь справи, завжди немає часу. Я, мовляв, зайнята. А насправді, я впевнена, просто боїться, що я їй правду в очі скажу. Може, вже нового чоловіка знайшла. А раптом він Даринку ображає?
Нещодавно Олеся прямо сказала по телефону:
— Якщо ви й далі лізтимете у моє особисте життя, то Даринку до вас водити не буду. Бачитиметеся раз на місяць у парку. І взагалі, будьте вдячні, що я не заважаю спілкуванню. Інша на моєму місці давно б усіх послала, після того як ваш син мені зрадив і пішов до іншої. А я заради доньки стримуюся.
Світлана Михайлівна обурена:
— Уявили, ще й на мене ображається! Я, значить, для онуки душу рву, а вона мене винною виставляє!
— Що ж мені робити? — скаржиться жінка подругам. — Невже й слова сказати не можна, якщо щось не подобається? Чи я вже ніхто? Може, мені з її матір’ю поговорити? Колишньою свахою? Нехай своїй доньці розтлумачить. Не для того я сина ростила, щоб потім дивитися, як моя онука росте в оцьому легковажному світі.
Що скажете, дівчата? Я права, що переживаю? Чи справді варто відійти вбік і не втручатися? Та як спокійно дивитися, коли мою онуку виховує така вітрогонка?
