«Ти називаєш свекруху “мамою”? А ти точно знаєш, хто тобі справжня мати?»
Щоразу, коли я чую, як хтось звертається до свекрухи чи тещі: «Мамочко», — у мене аж шкура здригається. Не тому, що я зла чи заздрісна. А тому, що для мене це слово — святе. Його не роздають наліво й направо. Мама — це не просто жінка, яка стала твоєю родичкою через печатку у паспорті. Мама — це та, що вирощувала тебе, не спала ночами, плакала від безсилля, але все одно прокидалася зранку й знову боролася за тебе.
У мене є близька подруга — Оксана. Ми дружимо з дитинства, вона була свідком на моєму весіллі, а я — на всіх її… трьох. Ми багато пройшли разом, і, попри життя, дітей, переїзди — ми тримаємося одна за одну. Часто жартую:
— Ну що, Оксанко, дочекаємося, поки діти вступлять до університетів, і на пенсії підемо в клуб?
Нещодавно зайшла до неї по проханню — привезла ліки з аптеки, бо вона не могла виїхати: машина в ремонті. Протягую пакет, вона киває:
— Це не мені. Це мамі погано.
Я посміхнулася, заглянула на кухню й майже автоматично вигукнула:
— Вітаю, тіто Людо! Як почуваєтеся?
І лише коли жінка обернулася до мене, я зрозуміла: це не її мама. Це мати її третього чоловіка. Свекруха. А Оксана з ніжністю називає її «мамочкою». Так само, як і всіх попередніх.
Я згадала, як було і з першою, і з другою. З Ігоря — її першого чоловіка — вона з першого дня звала його матір «мамою».
— Ти що, з глузду з’їхала? — прошипіла я тоді їй на вухо. — Ти ж її не знаєш! Це не твоя мама!
А вона лише посміхалася:
— Це стратегія. Їй буде приємно. Вона мене прийме. Ну, й Ігор радий. Все просто.
Але та «мама» потім плювала їй у спину. Коли Ігор напивався, ночував невідомо де, а Оксана дзвонила — та лише зітхала:
— Ну що ж ти хочеш, дитинко? Чоловік стомився…
Минуло два роки — розлучення. Дитину народили, але жодна з «мам» ні внуком, ні Оксаною не цікавилася.
З другим було інакше. Та свекруха одразу постаЗ третім вийшло так само — Ніна, мати її теперішнього чоловіка, тепер “мамочка”, але в голосі Оксани я почула ту саму пустоту, туж несміливу надію, що якщо казати це слово достатньо часто, то хтось, колись, таки почує.
