День, коли моя бабуся вийшла заміж за сина чоловіка, який покинув її під вінцем
Бабуся Ганна, їй вже 89, стала справжньою героїнею найгучнішого скандалу нашого села з тих пір, як дядько Павло вкрав зібрані на храмове свято гроші. А нашому селу не звикати до див: скасовані весілля, гучні бійки під час проводів у армію, навіть випадок, коли громовиця пробила дах церкви… Однак такого ще не було.
Почалося все з того, що бабуся познайомилася з одним дідусем у нашому клубі для пенсіонерів.
Справжній пан, моя ластівко, казала вона мені, підфарбовуючи губи ніжною рожевою помадою. І ще водить машину!
Бабусю, йому ж 91. Може, краще не треба? Безпечно це?
Ой, досить. Зате є на чому підвезти.
Їх роман розвивався зі швидкістю потяга на Київ: вже за три тижні пропозиція руки й серця. Обручка була з латуні, але увага головне.
Виходжу заміж у суботу, оголосила бабуся під час недільного борщу.
Мама ледь не поперхнулась варениками.
Уже в суботу? Через пять днів?
Саме так. У моєму віці гаяти немає чого. Хто його знає: може, до пятниці й не доживу.
Купили сукню перлинного кольору, проста і елегантна. Замовили зал при церкві, торт, тітка Катя зробила квіти з гофрованого паперу.
Настав довгоочікуваний день. Бабуся була неперевершена сукня, намисто, що залишилось від її мами, і така радість на обличчі, якої я не бачила давно.
У залі повно гостей. Грає спокійна музика. Священник перегортає молитовник. Усе ідеально.
Але жених десь пропав.
Ми чекали двадцять хвилин.
Потім ще сорок.
Минув час, і мій двоюрідний брат пішов по нього додому.
Повернувся сам блідий, як полотно.
Він каже, що не може прийти.
У залі здійнявся гомін. Бабуся мов сніг на голову.
Як це не може?!
Каже, що боїться. Вік уже не той, здоровя підводить, та й тягаром не хоче бути. Каже краще так.
Залишилась бабуся з букетом білих троянд у руках.
І тут двері відчинились. Заходить чоловік, років шістдесят з гаком, гарно вдягнений волосся сиве, але густе. Обличчя наче в бурі.
Де наречена?
А ви хто? перепитав хтось із родичів.
Я син того чоловіка, що щойно боягузливо покинув цю пані.
Усі мовчать.
Чоловік підійшов до бабусі, зняв капелюха.
Прийшов просити пробачення за родину. Це не по-людськи.
Бабуся дивиться йому просто в очі.
Скільки Вам років, пане?
Шістдесят сім.
Одружені?
Вдівець. Чотири роки вже сам.
Діти є?
Троє. Дорослі, всі вже мають свої сімї.
Де працюєте?
Пенсіонер. Пенсія й будиночок на окраїні.
Бабуся хвилину думає, спирається на палицю й підходить до нього ближче.
А скажіть мені чесно Ви боїтеся серйозних стосунків, як Ваш батько?
Ні. Я з дружиною прожив 35 років. То були найкращі роки.
Що думаєте про шлюб?
Вважаю, що це найкраще, що може спіткати людину. І шкода, що батько цього не зрозумів.
Бабуся приглядається, потім каже всім нам:
Зал замовлений, їжа оплачена, отець чекає. За торт заплатила цілих пять тисяч гривень
Бабусю, ти серйозно?.. не витримую я.
Маєте бажання зробити мені честь?
У залі вибух крики, сміх, двоюрідна сестра заливає телефоном відео, не розуміючи, що відбувається.
Але я… ви…
Ви прийшли відстояти мою честь. Я вже у весільній сукні. Дорогою вдруге не вдягну. То що так чи ні?
Він розсмівся, щиро.
Моя покійна казала: одного дня зробиш якусь дурість. Мабуть, цей день настав. Згоден.
І вони одружилися.
Тут же.
Священник перепочив, тітка Надя плакала так, що стерла весь макіяж, мама не знала сміятись, чи руки складати.
Але вони одружились.
За святковим столом їли торт: імя першого молодого замаскували ізолентою, зверху написали нове маркером. Я питаю:
Бабусю, ти ж знаєш його всього дві години!
Сміється:
У 89 часу на довгі залицяння не маю. Він гарний господар, гарний пенсіонер і не бурчить. Думаєш, я припустила б такий шанс?
Але ж він на 22 роки молодший!
Тому й добре! Переживе мене. Хтось повинен доглядати за моїми котами.
Минуло вже три тижні. Той, що кинув, телефонував, хотів вибачитися. Новий чоловік бабусі підняв трубку й мовчки поклав.
Зясувалося, що він готує ліпше за бабусю (вона в житті не зізнається!), чудово танцює й відвозить її на оглядини на своїй старенькій «Волзі», з якої, як каже, «здуває пил».
Вчора побачила їх у парку: він котить її інвалідну коляску, а вона бурчить:
Ти не на перегонах, давай повільніше!
Слухаюсь, моя королево!
Перший наречений прислав подарунок міксер. Бабуся виграла його на лотереї «Лото».
Ну скажіть: яка ще бабуся виходить заміж за 67-річного сина чоловіка, що її покинув біля вівтаря… І який же син погоджується так, навіть якщо пять хвилин тому вона мала б бути його мачухою?
