День, коли бабуся вийшла заміж за сина чоловіка, який колись покинув її під вінцем.
Моїй бабусі 89 років, і вона щойно стала героїнею найбільшого скандалу, який бачило наше село з часу, як один із місцевих колись поцупив гроші, зібрані на свято Івана Купала. А тут вже такого надивились: скасовані весілля, бійки на випускних, навіть був випадок, що дах церкви провалився але це, ЦЕ затьмарило усе.
Все почалося, коли бабуся познайомилася з одним дідом у клубі для пенсіонерів.
Такий пан, золотце, казала вона, підфарбовуючи губи рожево-бузковою помадкою. І уяви, ще й машину водить!
Бабусю, та йому ж 91. Може, краще не сідати за кермо в такому віці?
Та не видумуй. Принаймні не на маршрутці їде.
Закрутилось усе, як у серіалі. За три тижні вже було освідчення з каблучкою. Ну, підробка, але жест був!
Я виходжу заміж у суботу, заявила на сімейному обіді.
Мама ледь не подавилася варениками.
В суботу?! Це ж через пять днів!
Саме так. В мої роки нічого тягнути. А якщо я в п’ятницю помру?
Купили сукню перлова, стримана, але дуже гарна. Замовили зал у Будинку культури, торта із кремом з Київського. Одна двоюрідна тітка власноруч зробила паперові квіти з кольорового паперу.
Великий день настав. Бабуся сяяла у сукні, з перловим намистом, яке лишила їй її мама, й з посмішкою, яку я не бачила відколи помер дідусь.
У залі повно народу. Обрядова музика грає. Священник перебирає молитовник. Все, здавалося, як у казці.
Тільки нареченого все не було.
Минуло двадцять хвилин.
Сорок
За годину старий брат кузен побіг до нього додому.
Повернувся один, лице як на поминках.
Каже, що не може…
Зал завмер. Бабуся поблідла.
Як це не може?
Перелякався. Каже, старий, може захворіти, стане тобі тягарем. Краще так.
Бабуся сидить, тримає букет з білих троянд. Не плаче закамяніла.
Тут двері відчиняються заходить пан років шістдесяти семи, у костюмі, сивину не сховати, зі злим поглядом.
Де наречена?
А ви, власне? питає наш двоюрідний.
Я син того, хто щойно дременув і лишив цю пані.
Ото всі завмерли.
Чоловік підходить до бабусі, знімає кашкета.
Я прийшов вибачитись від імені сімї. Це непростимо.
Бабуся дивиться пильно.
Скільки Вам років, юначе?
Шістдесят сім.
Одружений?
Вдівець, вже чотири роки.
Діти є?
Троє. Давненько подружили.
Де працюєте?
Пенсіонер. Живу на пенсію, маю хатинку.
Бабуся задумалась, піднялась із паличкою і підійшла ближче.
Скажіть: ви не боїтеся серйозних стосунків, як ваш батько?
Ні. Я був одружений тридцять пять років. Найкращий час у житті.
Що думаєте про шлюб?
Це найкраще, що може трапитись людині. А батько вчинив неймовірно нерозумно, що втратив такий шанс.
Поглянула зверху донизу, повернулась до всіх.
Зал оплачений. Кухня замовлена. Священик тут. Торт мало не за всі заощадження…
Бабусю, ти жартуєш? перепитала я.
То як, шануєте мене?!
Вибухнув справжній гармидер! Сміх, сльози, хтось сік пролив, хтось відео знімає й сам не розуміє це сон чи ні.
Але ж я… ви
Ви прийшли захистити мою честь. Я вже у сукні. Другий раз перевдягатись не збираюсь. Так що, погоджуєтесь?
Засміявся чоловік щиро, по-людськи.
Моя покійна казала: Ти ще на старості витнеш щось абсолютно дивне. Мабуть, цей день настав. Робимо, як кажете!
І от вони одружилися.
Прямо тут.
Священик так і присів на лавку, щоб перевести подих. Одна з тіток так розплакалася, аж туш розмазала. Мама не знала плакати, сміятися чи просто стати в ступорі.
Але одружилися.
Під час гулянки, коли їли Київський, на якому ще залишилося імя першого нареченого (підклеїли скотчем, підписали нове маркером), я спитала:
Бабусю, ти серйозно вийшла заміж за чоловіка, якого бачиш два з половиною години?
Вона світилась.
В вісімдесят девять на залицяння часу немає. Манери добрі, пенсія краща за мінімальну, і жовчний не вирізали. Ти думаєш, я б таку можливість втратила?
Та він на 22 роки молодший за тебе!
От і прекрасно. Переживе мене. Комусь же треба буде доглядати моїх котиків.
Минає три тижні. Колишній наречений намагався подзвонити вибачитись, а новий чоловік просто повісив слухавку.
Виявилось, він варить борщ смачніше за бабусю (хоч вона це ніколи не визнає), танцює вальс і возить її на всі огляди у своєму постарілому, але ідеально доглянутому Запорожці.
Вчора бачила їх у парку. Він штовхає її крісло-каталку, а вона сердито:
Повільніше! Це не перегони!
Як скажете, моя пані.
Колишній наречений надіслав подарунок блендер. Бабуся вирішила, що спекла з цим і розіграла його на клубному бінго.
А тепер скажіть: яка бабуся виходить заміж за 67-річного сина чоловіка, що покинув її під вінцем і який син погодиться одружитись з жінкою, яка п’ять хвилин тому мала стати йому мачухою?
