Діти приїхали в гості й назвали мене поганою господинею.
Напередодні дня мого народження почав готувати наїдки до свята. Попросив дружину почистити овочі та нарізати салати, поки сам підсмажував мясо та готував інші страви. Думав, що накрив гарний, ситний стіл, щоб пригостити всю велику родину. Зранку, у день народження, ми з дружиною вирушили до найкращої кондитерської в нашому районі купили величезний, свіжий торт, щоб потішити онуків.
Першими приїхав син з невісткою та їхнім Павликом, за ними старша дочка Мирослава з двома дітьми, а потім середульша дочка Лідія з чоловіком і дітлахами. Всі за столом ложками й виделками цокотіли, аж весело було дивитися. Їжа всім сподобалась, вистачило на всіх. Онуки наїлися руки брудні, шпалери з плямами, а дорослі примудрилися ще й скатертину забруднити. Уже під чай Мирослава й мовить:
Якось мало на стіл поставив Ми поїли, а далі що?
Її слова мене сильно зачепили. Хоч вона і сказала це жартома, всі посміялися, а мені стало прикро. Справді, завжди намагаюся щось дітям з собою дати, але ж складно наготувати на такий гурт, маючи одну невеличку пательню й духовку. Та й усе пенсійне відкладати на одне свято теж не виходить.
Не переймайся, моя панянко, заспокоїв тихо в кухні, коли ми торт розрізали, усе було смачно, от і не наситилися. Даси рецепти хай колись підготують як буде час. А взагалі, наступного разу нехай і самі щось привезуть їх же багато, а нас двоє.
Тепер розумію не стільки важливі наїдки, як любов і доброта до рідних. Хай часто в хаті гомінко та весело, головне зберігати теплоту в стосунках.
