Приїхав двоюрідний брат мого чоловіка.
Може, я й старомодний, можливо, зараз усе інакше, але не вірю в це.
Моя мама ніколи не вчила мене якщо їдеш у гості до рідних, обовязково візьми подарунок… Не навчила мене цього. Але у мене це всередині, як два помножити на два. Звідки, не знаю чи то саме так склалося, чи з книжок вичитав, чи у фільмах бачив, чи на сцені в театрі.
У суботу в нас гостював двоюрідний брат мого Олега. Приїхав на похорон дядька, але не з нашого боку родини.
Ми ще заздалегідь погодилися взяти їх на ночівлю, сказали, щоб не хвилювались.
Ввечері приїхали втрьох він із сином та дружиною сина. Я приготував вечерю, напік повен деко мяса, зробив салати та різну закуску. Сіли за стіл, виголосили тост за зустріч, бо давно не бачилися. Потім усіх вклав спати, а вранці зробив сніданок канапки, чай, кава.
Потім вони поїхали на похорон, а вже після, повернувшись, трохи посиділи й поїхали додому.
Здавалося б, усе нормально. Але ж до нас приїхали з порожніми руками; навіть пляшки вина не привезли.
Батько мого чоловіка, вже покійний, був хрещеним батьком цього брата, його дружина, тобто свекруха, зараз живе з нами, і брат про це знав. Боже, ми не бідні, але міг би для літньої жінки хоча б коробку цукерок привезти. Вона чекала на це, цілу суботу виглядала у вікно. Навіть сльозу пустила, настільки зворушена була.
Я б саме так і зробив.
По-перше, обовязково б привіз алкоголь, причому не одну-дві пляшки. Усі діти й старші люди отримали б по солодощам або сувеніру. Добре б подумав, що кому подарувати, підібрав би подарунки.
Та навіть білизну привіз би, щоб людям клопоту не додавати.
Вони ж не бідні люди якби були бідні, я б нічого не казав. Та цей брат і так буває в нас рідко, і завжди приходить з порожніми руками. Бувало й таке: приїздив у відрядження сюди, ночував у нас у неділю, а в понеділок рано вранці поїхав і тоді теж нічого не привіз.
Весь час розповідає мені, як рибу ловить, скільки якої зловив. А я б хотів, щоб хоча б одну рибину привіз.
Їжа мені не шкода, коли люди в домі та просто стає неприємно. Відчуваю, ніби мною скористалися.
І так кожного разуА ввечері, залишившись сам на кухні, я дістав одну забуту цукерку з шафки і заварив чай для себе й свекрухи. Старенька мовчки взяла горнятко, дивилася у вікно і легенько всміхалася. Здається, ми обидва зрозуміли: найкраще, що можна привезти у дім це турбота і уважність. А подарунки Вони мають цінність лише тоді, коли несуть у собі частинку душі.
Тому я взявся розмовляти з нею про щось просте й тепле. Відчув часом найцінніше приходить без обгортки, але навіки залишається у памяті. І хоча гості поїхали, залишається дім, у якому завжди знайдуться відкриті двері, свіжа риба, якщо хтось колись таки захоче її привезти, і трішки солодощів для того, хто їх справді чекає.
Деколи не отримуєш того, на що сподівався, зате сам стаєш для когось тим, хто завжди зустріне з щирим серцем. А це подарунок, який не забувається.
