Доброго ранку, люблена.
Доброго ранку, любий.
Він, як завжди, прокинувся за хвилину до дзвінка будильника. Звичка, що лишилася з армії. Перекинувшись з ліжка на підлогу, не розплющуючи очей, віджався кілька разів. Кров приємно зашуміла, прогоняючи рештки сну.
Піду розбуди хлопців, Оленко.
«Хлопці» два десятирічні сини-близнюки спали в сусідній кімнаті. Дві зменшені копії батька, з однаково роззявленими ротами, наче бачили один і той самий сон.
Опалення в будинку не працювало всю ніч, тому з ранковим бігом вирішив не ризикувати не став будити раніше. Замилувався вже міцними постатями своїх «хлопців».
В їхньому віці він був зовсім іншим худий, незграбний, сутулий. Соромязливий, що однолітки сприймали за боягузтво. Навчання давалося легко, але важко було зносити знущання однокласників. Він не вмів давати відсіч знав, що слабший. На фізкультурі викладався, але насмішки вчителя вбивали весь настрій. Що ж до спортивних секцій, мама була категорична:
Я не для того народжувала інтелігентного хлопчика, щоб він ходив бити носи.
Соромязливість заважала і тут, тому мрія стати сильним програла і цей раунд. Взагалі, мама рідко проявляла характер, частіше оточувала турботою, ніжністю та ласкою Від надміру якої він і втік до армії одразу після школи. Звідти повернувся через два роки підкачаним, перспективним спортсменом. Ніжний і соромязливий хлопчик перетворився на міцного кандидата в майстри спорту з боксу. Що, на жаль мами та радість інституту фізкультури, вирішив продовжити спортивну карєру.
Студентські роки відкрили нове життя: часті змагання, гуртожиток, нові друзі. Зявилася нова проблема дівчата. Попри успіхи в боксі, природна несміливість нікуди не зникла. Залицятися, запросити на побачення, навіть просто заговорити з дівчиною у двадцять років було не легше, ніж у десять. Поки не зявилася вона.
Олена була зіркою інституту. Чемпіонка зі стрибків у воду, струнка білявка з зеленими очима. Розумна, усміхнена, але мовчазна, ніби не від світу цього. За це її й прозвали Інопланетянкою. Підружилися вони одразу.
Їм було легко разом. Гуляли годинами, не промовивши й слова. Хворіли один за одного на змаганнях. А після першого поцілунку він одразу зробив їй пропозицію.
«Весілля марсіан» святкував увесь курс. Їх любили за доброту і щирість.
Через рік Олена взяла академвідпустку вагітність. Він по вечорах почав їздити на Київський вокзал, підробляти вантажником. Дивно, але саме тоді вперше відчув, що став сильним. Не через важкі мішки, а через те, що зрозумів: він зможе все, він прогодує родину, виростить дітей. Він сильний, і в нього є вона.
Олена дуже хвилювалася, але лікар заспокоював, що вагітність проходила добре, навіть жартував:
Можу засмутити вас лише одним: якщо ви не любите дітей, то все гірше рівно вдвічі у вас будуть близнюки.
Вночі вони разом мріяли, уявляли, якими виростуть їхні діти, якими стануть вони самі через роки, який дім куплять на березі моря Але ж ніч і є для мрій.
Перед пологами вона взяла його за руку і, подивившись у вічі, попросила:
Пообіцяй мені, що б не сталося, ти їх не покинеш!..
Спочатку він здивувався. Хотів образитися, але побачивши її очі, лише кивнув. Наступного дня почалися перейми. Пологи були довгими, важкими. Майже добу вона була без свідомості, лікарям не вдавалося зупинити кровотечу. Коли зрозуміли причину, було вже пізно.
Що з ним було тієї ночі не памятає. Все пройшло, як у тумані. Опамятався на Київському вокзалі, лежачи у калюжі. Страшно нудило, боліла голова. Алкоголь ще бродив у крові, але його миттєво протверезила одна думка: його чекають двоє.
Він успішно закінчив інститут, але на змагання вже не їздив. Спорткомітет виділив йому квартиру, куди він і перебрався з «хлопцями». Спочатку допомагала мати, потім сини підросли, і вони почали жити втрьох. Вів кілька секцій у спортивному клубі, але коли хлопці пішли до школи, влаштувався туди ж вчителем фізкультури. На Київський їздити не перестав зарплата вчителя невелика. Хоча мішки вже не носив останні роки був старшим зміни.
Поступово все налагодилося, але в душі все так само було важко: ніби хотілося виговоритися, але без Оленки він ніби онімів.
Якийсь час друзі намагалися познайомити його з кимось. Але він не висиджував на побаченнях і години. Одна нагадувала поглядом Олену, інша так само поправляла волосся
Потім почав розмовляти вночі наодинці. Сердився, що говорить із нею, а не відчуває її поряд. Потім звик. Ділився, радився. Ось і учора хлопці похвалилися, що краще всіх написали контрольну:
А я їм кажу, що чолові
