Доброго ранку, кохана.
Він, як завжди, прокинувся за хвилину до дзвінка будильника. Звичка, що лишилася з армії. Перекинувшись з ліжка на підлогу, не розплющуючи очей, віджався кілька разів. Кров приємно зашуміла, прогоняючи рештки сну.
Піду розбуджу хлопців, Лесю.
«Хлопці» два десятирічні сини-близнюки сплять у сусідній кімнаті. Дві зменшені копії батька, з однаково розплющеними ротами, наче дивляться один сон.
Опалення всю ніч у хаті капризувало, тому з ранковим бігом вирішив не ризикувати, не став будити раніше. Замилувався вже окріплими фігурами своїх «хлопців».
У їхньому віці він був прямою протилежністю: худий, незграбний, сутулий. Соромязливий, що однолітками завжди сприймалося за боягузтво. Навчання давалося легко, важко давалися образу однокласників. Він не вмів давати відсіч, знав слабший. На фізкультурі старався з усіх сил, але насмішки вчителя вбивали весь настрій. Що до спортивних секцій, то мама була категорична:
Не для того я народжувала інтелігентного хлопчика, щоб він ішов бити носи.
Соромязливість заважала і тут, тому мрія стати сильним програла і цей раунд. Взагалі, мама рідко виявляла характер, переважно оточувала турботою, ніжністю та ласкою Від її надміру він і втік після школи в армію. Звідти повернувся через два роки тренованим, перспективним спортсменом. Ніжний й соромязливий тонкий хлопчик перетворився на міцного кандидата в майстри спорту з боксу. Що, на жаль мами та радість інституту фізичної культури, вирішив продовжити спортивну карєру.
Студентські роки відкрили нове життя: часті змагання, гуртожиток, нові друзі. Зявилася нова проблема дівчата. Попри успіхи в боксі, природна соромязливість нікуди не зникла. Запропонувати побачення, навіть просто заговорити з дівчиною у двадцять років було не легше, ніж у десять. Поки не зявилася вона.
Леся була зіркою інституту. Чемпіонка зі стрибків у воду, струнка білявка з зеленими очима. Розумна, усміхнена, але мовчазна, наче не від світу цього. Звідси й прізвисько Інопланетянка. Потоваришували вони відразу.
Їм було легко разом. Гуляли годинами, не промовивши й слова. Ходили один за одного на змагання. А після першого поцілунку він одразу зробив їй пропозицію.
«Весілля марсіан» святкував увесь курс. Їх любили за доброту, щирість.
Через рік Леся взяла академвідпустку вагітність. Він по вечорах почав їздити на Київський вокзал, підробляти вантажником. Дивно, але саме тоді вперше відчув, що став сильним. Не через важкі мішки, а через те, що зрозумів: він зможе все, він прогодує сімю, виховає дітей. Він сильний, і в нього є вона.
Леся дуже хвилювалася, але лікар заспокоював, що вагітність протікала добре, навіть жартував:
Можу розчарувати лише одним: якщо ви не любите дітей, то все гірше рівно вдвічі у вас буде двійня.
Вночі вони разом мріяли, уявляли, якими виростуть їхні діти, якими стануть вони самі через роки, яку хату куплять біля моря Але ж ніч і є для мрій.
Перед пологами вона взяла його за руку й, дивлячись у вічі, попросила:
Пообіцяй мені, що не залишиш їх, якою б не стала ситуація
Він спершу остовпів. Хотів образитися, але побачивши її очі, лише кивнув. Наступного дня почалися перейми. Пологи були довгими, важкими. Майже добу вона була без свідомості, лікарі не могли зупинити кровотечу. Коли зрозуміли причину було вже пізно.
Що з ним діялося тієї ночі, не памятає. Все пройшло, як у тумані. Опритомнів під ранок на Київському вокзалі, лежачи у калюжі. Нудота, біль у голові. Алкоголь ще був у крові, але його миттєво протверезила одна думка: його чекають двоє.
Він успішно закінчив інститут, але на змагання вже не їздив. Спорткомітет виділив йому квартиру, куди він і перебрався з «хлопцями». Спочатку допомагала мати, потім сини підросли, і вони почали жити втрьох. Вів кілька секцій у Динамо, але коли хлопці пішли у перший клас, влаштувався до них у школу. На Київський їздити не перестав зарплата вчителя фізкультури невелика. Хоча мішки вже не носи
