– Отвела мені вчора невістка знову онуку на вихідні, – жалілася мені сусідка Галина, коли зустрілися на сходах. – Ну ніяк не можу нормально нагодувати дитину! Каже: “Мама казала, що принцеси багато не їдять!” Зїла дві ложки і баста! А ж сама зелена вже, аж світиться!
Галинці одразу не сподобалась дружина її сина Тараса Ліля. Просто тому, що Ліля старша за її хлопця аж на сім років. А той ще ж юнак, тільки школу закінчив.
– Та він до неї й дівчат толком не знав! обурювалась Галина. Що тут дивного, що так захопився нею! Вона його своїм життєвим досвідом зачарувала і все!
А Ліля, до речі, була красива, енергійна, знала, як себе подати, завжди зі смаком вдягнена. Карєру будувала, правильне харчування пропагувала, постійно за собою стежила нічого дивного, що Тарасу вона так запала в душу. Чоловіки ж, як відомо, люблять очима. Тут справді було на що подивитися.
Вона завжди тримала себе у формі, тому і доньку змалку привчала до певної дисципліни не переїдати, думати про здоров’я, стрункість. Іноді мені навіть здавалося, що трохи занадто суворо, але з Лілею не посперечаєшся.
Буквально через кілька місяців їхніх стосунків Ліля завагітніла. То чи на зло майбутній свекрусі, яка вже тоді псувала їй нерви, то просто так сталося не важливо, бо Тарас вирішив: буде женитись. Йому щойно виповнилося 18, Лілі 25.
Закінчивши школу, Тарас вступив у коледж, і паралельно працював адже вони вирішили жити окремо. Спершу знімали квартиру, потім купили крихітну кімнату в гуртожитку.
Молоді були щасливі, та маму це не влаштовувало вона постійно підкопувалась до невістки: то борщ не той, то сорочку не так попрасувала, то з дитиною щось не так. Для Галі Ліля була просто збірником недоліків.
З часом Ліля майже перестала спілкуватися із свекрухою. Все сама робила для доньки: водила в садок, на гімнастику, на шахи. Робота і відразу бігом до доньки, потім у спортзал або до перукаря, якщо був час. Вдома її майже не було.
Тарас повертався вдома порожньо: мала на гуртку чи з мамою десь. Ліля завжди в справах.
Одного вечора до Тараса у гуртожиток постукала сусідка Катерина, жінка десь під сорок з двома підлітками. На спільній кухні прорвало кран, вона попросила допомогти, поки не затопили сусідів. Тарас був майстром на всі руки швиденько все полагодив. А Катерина в той час готувала вечерю вареники і котлети. Вдячна, пригостила і Тараса. А він давно нормальної домашньої їжі не їв Ліля ж щоразу зайнята.
З того вечора Катерина часто кликала Тараса на вечерю, коли вдома ні Лілі, ні малої не було. Сиділи на кухні, їли, балакали про життя, про роботу, ділилися переживаннями. З часом між ними пробігла іскра і якось воно так закрутилося, що без цих вечорів не уявляли й дня.
Швидко у “сімейному” гуртожитку все стало відомо вуха ж стіни мають. Хтось із сусідів і доніс Лілі, що її чоловіка частенько бачать у сусідки.
Скандал був, що треба. На всю поверхню. Ліля, горда і різка, зібрала Тарасові речі і за двері. А піти було нікуди, як не до тієї ж Катерини. Вона була тільки рада.
Доньці на той час було 6, Тарасу 25, Лілі 32, Катерині 39.
Галина, коли дізналася про сварку і те, що син пішов до жінки ще старшої й при тому з двома дітьми, геть розгубилась Стільки років дорікала Лілі за вік, а тут мовчить. Чи то зрозуміла, що вже все марно, чи просто втомилась
Ту історію про розлучення згадую сьогодні, бо минуло вже 15 років. За цей час Тарас залишився з Катериною, хоч і дітей спільних у них не зявилось. Але живуть душа в душу, щасливі. Ніяка різниця у віці їм не завадила: зараз Тарасу 40, Катерині 54. А в Галини жодного докору, лише спокій та підтримка.
Дивлюсь на Тараса і точно знаю він щасливий.
Як думаєш, а тобі не здається, що різниця у віці то зовсім дрібниці, коли є любов?
