Марія самостійно виховала двох доньок. Їхній батько помер, коли дівчата були ще зовсім маленькими, і Марія більше ніколи не виходила заміж. Вона завжди хвилювалася, що новий чоловік може завдати зла її дітям. Якщо б їй довелося обирати між сімєю і дітьми, вона б без вагань вибрала дітей.
Старшу доньку звали Лідія, а молодшу Олеся. Так склалося, що Лідія рано вийшла заміж і народила дівчинку на імя Калина. Згодом Лідія переїхала до квартири чоловіка. Але цей шлюб не тривав довго. Через декілька років, вже з дитиною на руках, Лідія повернулася до Марії.
Олеся відчувала образу на Лідію. Вона думала, що Лідія спеціально повернулася до дому матері, щоб витіснити її з квартири. Але помилялася Лідія серйозно хворіла, лікарі виявили у неї рак. Калина залишилася під опікою бабусі.
Олеся на той час також була одружена і мала двох дітей. Її тітка, старша сестра Марії, уступила їй свою квартиру. Не довго роздумуючи, Олеся одразу оформила квартиру на себе, з умовою, що у разі чого, жодних претензій на материнську квартиру у неї не буде.
Лідія померла, коли Калині було сімнадцять років. Пізніше захворіла й Марія. Одного разу Олеся прийшла і спитала в матері, хто успадкує квартиру після її смерті.
Як це хто? Калина отримає. Вона залишилася сама, її мама пішла, а батько не підтримує ніяких стосунків. Куди ж їй діватися?
Та ти що, вона лише твоя онука, а я твоя донька. У мене двоє дітей. Калина виросте й сама купить квартиру. Поверни мені мою квартиру! вигукнула Олеся.
Ні. Ми домовились про інше ще раніше.
Тоді я більше ніколи не переступлю цей поріг!
Олеся навіть не задумувалася, чи вистачає Калині часу на навчання і чи може вона доглядати за хворою бабусею. З того моменту, коли Олеся не отримала квартиру, вона повністю припинила будь-які контакти з матірю.
