У маленькому селі на Вінниччині, де час пливе повільно, а старі хатинки шепочуть родинні таємниці, всі знали: мати повинна жити заради дітей, забувши про власні мрії. Але Оксана, мати двох дорослих доньок, зруйнувала цей стереотип. Її рішення прийняти спадщину від сестри змінило її життя та викликало бурю обурення у тих, хто звик бачити в ній лише покірну жертву.
Оксана вийшла заміж юною, сповнена надій. Народила двох доньок, Соломію та Ганну, та щастя виявилося коротким. Чоловік, який виявився нікчемою, зник через три роки після народження молодшої, залишивши Оксану саму з двома малюками. Вирощувати дітей самій було каторгою. Вона відмовляла собі у всьому, працювала до сьомого поту, аби в доньок було хоч щось. Але деякі речі — як власне житло — так і залишилися недосяжними.
Родина жила у крихітній хатині на околиці села, з городом, що годував їх у важкі часи. Доньки виросли, вийшли заміж і поїхали до міста, де орендували квартири. Оксана залишилася сама. Здоров’я підвело, і вона раніше часу пішла на пенсію. Тоді її старша сестра, Марія, важко захворіла. Оксана, не вагаючись, переїхала до неї у місто, у просторий дім у центрі. Те, що вона побачила, приголомшило її.
Марія, яка не мала сім’ї, жила для себе. Витрачала гроші на подорожі, театри, гарний одяг, не турбуючись про завтра. Навіть до сестри ставилася з легковажністю: «Якщо не будеш за мною доглядати, Оксанко, знайду іншу. Але тоді й дім тобі не дістанеться». Оксану шокував такий егоїзм, але, живучи з сестрою, вона почала розуміти її філософію. Коли Марія померла, залишивши їй дім, Оксана ніби прокинулась. Вперше вона подумала: а що, якщо пожити для себе?
Вона залишилася у міській оселі, оточена шумом вулиць і яскравими вогнями. Вперше за десятиліття відчула себе живою. Почала ходити на виставки, гуляти парками, навіть записалася на курси вишивки. Але її щастя стало каменем спотикання для доньок.
Соломія й Ганна звикли, що мати завжди ставила їхні інтереси вище своїх. Соломія, яка з чоловіком узяв іпотеку, розраховувала, що Оксана продасть дім і віддасть їй частину грошей, щоб полегшити борги. Ганна, яка чекала третьої дитини і мешкала в орендованій хаті, мріяла купити невелику квартиру на ті самі гроші. Доньки вже все розпланували, не запитавши матір. Але Оксана відмовилася продавати дім. Вона вирішила залишитися у міОксана глянула у вікно на золоті куполи церкви й зрозуміла: щастя не в грошах, а в свободі бути собою.
