Недавно ми з родиною поїхали до села на Полтавщині і почули там цікаву історію. Ось вона. Була собі Ганна, колишня дружина Олексія. Їхній шлюб тривав понад двадцять років. Я не знаю всіх деталей їхнього життя, тільки те, що розповіли місцеві.
Після весілля батьки Ганни подарували молодій сімї квартиру. У ті часи Олексій працював на меблевій фабриці, а Ганна була бухгалтером у районній раді. Зарплати були непогані, грошей вистачало. Олексій був майстровитий, власноруч облаштовував новий дім.
Вони виховували одну дитину сина. З важким характером: упертий, самовпевнений, іноді навіть грубуватий. Мама у всьому йому потурала, а тато намагався виховати у ньому відповідальність. Ці розбіжності постійно призводили до сварок. Олексій хотів, щоб син виріс самостійною людиною.
Коли Дмитрику було кілька років, батько намагався залучати його до домашньої роботи, вчив тримати інструмент у руках, вирішувати побутові питання. Спочатку хлопець цікавився, потім йому набридло.
Ганна ж мала інші погляди на виховання казала Дмитрику, що йому не треба тяжко працювати, що фізична праця не його справа. Завжди купувала щось дороге новий смартфон чи модний одяг. Через це хлопець звик нічого не робити й отримувати все, що захоче.
Усе це негативно позначалось на стосунках у сімї. Олексій із Ганною сварилися все частіше. Дмитро закінчив школу і вступив до університету. Батьки платили за його навчання, але хлопцю було байдуже, він отримував низькі бали.
Кого ми виховали? Він нічого не хоче робити! Тільки сидить, чекаючи, коли йому дадуть грошей, Олексій сердився. Може, ще й роботу йому знайдеш? Нехай залишається на твоєму плечі, раз так! Краще не буде.
Чому тільки на моєму? Це ж і твій син, з гіркотою відповідала Ганна.
Йому вже майже вісімнадцять! Самостійна людина. Дай йому хоча б раз спробувати жити самому. Я попереджав, але ти не слухала! Міг би з нього людину виростити, якби не заважала. Але кого ти зрештою виростила?
І ти ще незадоволений? Стільки років живеш у моїй квартирі, і досі не купив власної! Мав би мрію, вже б зібрав а ти тільки права свої качаєш! Яка мораль у тебе говорити мені, як сина виховувати?
Оце так! Я не думав почути подібні докори. Ключі від квартири ми отримали на весілля від твоєї родини подарунком. Я стільки старався для сімї, стільки всього зробив для вас! Хотів затишку. Не всім таке щастя випадає. А ти такі слова кажеш… навіть не очікував!
Ганна лише зітхнула й мовчки вийшла з кімнати. Після цієї сварки все остаточно зіпсувалося. Дмитро лишився на маминому боці, ігнорував прохання тата допомогти, знаходив собі інші справи. Олексій зрозумів: у цій родині він більше не потрібен.
Одного вихідного він зібрав валізу й поїхав. Виявилось, що все життя Олексій відкладав гроші, мріючи про власну хату біля річки мріяв тихо старіти разом із дружиною. Він оселився у нашому селі. За кілька місяців зробив ремонт у новому будинку, облаштувався, познайомився із вдовою Оленою. Минуло два роки живуть разом, щасливі.
А що ж Ганна й Дмитро? Жодного разу не написали, не подзвонили Олексію. Так склалося…
Життя вчить: у домі головне не майно чи статус, а взаємоповага і турбота одне про одного. Якщо в родині зникає сердечність усе інше втрачає сенс. Цінуйте близьких, поки є час.
