” Надокучило! Все, йду! Скільки можна? Дитина, вічні її потреби, постійне «допоможи, допоможи» А я ж хочу жити, як раніше! Хочу бути з дружиною, з жінкою Зараз заскочу до товариша, потім знайду собі молоденьку Ох” сидячи за кермом, Тарас Білик нервово затягувався сигаретою.
Їхня історія з Оленою була простою: зустрілись, закохались, забули про обережність і через кілька місяців вона показала йому тест із двома смужками.
Звісно, народжуй, разом впораємось, сказав він тоді впевнено. Родичі лише кивали: «Головне онуки, а решта якось владнається».
Потім було весілля, народження сина і раптом усе змінилося. Олена перетворилася на виснажену матір: невиспана, без часу на себе, постійні клопоти. Де ж поділась його весела, безтурботна дівчина? Рідні швидко віддалилися, залишивши їх наодинці з батьківством.
Я не готовий до цього! вигукнув Тарас сьогодні і, хлопнувши дверима, залишив дружину з немовлям на руках.
Різкий скрегіт гальм перед машиною раптом постала похмура, згорблена фігура.
Ти що, життя не дороге?! вискочивши, Тарас підбіг до незнайомця.
Той випроста
