**Розрив під західним сонцем: драма у Львові**
Оксана Савчук поверталася додому з відпочинку, а серце стискалося від туги. Її чоловік, Тарас, за весь час не написав жодного разу. На вокзалі у Львові її ніхто не зустрів… У хаті було темно, вечері не готували, а в кімнатах панував безлад. «Мабуть, Тарас увесь час пропадав у своєї матері», — із гіркотою подумала Оксана. Вона дістала другу валізу й почала збирати речі. Саме тоді й увійшов її чоловік.
— Повернулась? — кинув він, зупинившись у дверях. — А я тебе й не чекав! Нагулялася, гадаєш, усе зійде з рук?
Оксана раптом засміялася — гірко, майже істерично.
— Не хвилюйся, я ненадовго, — відповіла вона, а голос тремтів від стриманих емоцій.
— Що це значить?! — нахмурився Тарас. І тут його осяяло…
— Тарасю, як же так? Ми ж цю подорож так довго планували! — Оксана була на межі сліз. Вона весь рік мріяла про цю поїздку. Вони з Тарасом збирали гроші, обирали тур, уявляли, як грітимуться на пляжі.
— Ну що я можу зробити? Мати захворіла, треба залишитися, — буркнув Тарас, відводячи погляд.
— Коли тоді? Я б зрозуміла, якби її до лікарні забрали. Але ж у неї нічого серйозного! — обурилася Оксана.
— У неї вчора температура була! Вона швидку викликала! — спалахнув Тарас.
— Температура спала, як тільки вона випила ліки. Тарасю, це гарячий тур! Якщо ми зараз не купимо, такої ціни більше не буде!
— Знаєш що? Мені набридає твоє егоїстичне впертство! Я сказав — нікуди не їдемо. Матері може стати гірше! — відрізав він.
— У неї ж є ще й дочка, — зауважила Оксана. — Чи не може вона присмотрити?
— Ти ж знаєш, що Мар’яна зайнята. Годі це обговорювати. Поїдемо іншим разом. Я матері обіцяв допомогти з ремонтом. І ти теж.
Тарас вийшов із кімнати, ніби розмова була закінчена. А Оксана розплакалася.
Вона працювала на ненависній роботі заради грошей, а тепер у неї відбирали довгоочікуваний відпочинок. Вона терпіла нападки начальства, переробляла, все заради мрії — теплого моря та палючого сонця.
Оксана давно хотіла змінити роботу, але Тарас заборонив. Мовляв, тут добре платять. Вони купили машину, зробили ремонт. А його зарплата йшла на примхи матері — то щось полагодити, то купити. І цього мало!
Напевно, це вона наполягла скасувати відпустку. Звикла, що всі навколо неї. Хто всі? Лише її улюблений синок! Донька Тараса, Мар’яна, давно зрозуміла, що з матір’ю краще не сперечатися. Тому він і не просив її допомогти. А от дружині відмовити простіше, ніж матері…
Мрії про море віддалялися. Оксана уявила, як замість пляжу буде клеїти шпалери в душній квартирі свекрухи, і зрозуміла — вона цього не винесе. Їй потрібен відпочинок.
За півгодини вона підійшла до чоловіка й твердо сказала:
— Я їду. З тобою чи без тебе.
— Що?! Ти з глузду з’їхала?!
— Це ти з глузду з’їхав! Я чекала цю відпустку, як дива. А ти вирішив відібрати мрію. Якщо так піклуєшся про матір — залишайся. А я їду.
— І з ким ти поїдеш? — прищурився Тарас.
— Сама.
Він усміхнувся, потім почав нервово ходити по кухні.
— Знаю я, нащо тобі цей відпочинок! Курортного роману захотілося?
Оксана мовчала, стискаючи кулаки.
— Мовчиш? Бо я правий!
— Якщо не довіряєш — поїдем разом, — відповіла вона.
— Я матері не кину, — відрізав Тарас.
— Ну й не кидай…
Оксана вийшла, задихаючись від образу. Мало того, що чоловік завжди вибирає матір, а не її, так він ще й звинувачує в чомусь надуманому! Вона ніколи не давала приводу для підозр.
Тарас думав, що вона лише лякає його.
Вранці вона ще раз запитала, чи їде він. Тарас огризнувся, назвавши її дурною. А після обіду Оксана повернулася з квитком у руці.
Тарас влаштував скандал. Такого ще не було. Вона запропонувала купити йому тур, але він, схоже, пішов на принцип. Хоча в його матері вже й температури не було.
Коли вона сідала у потяг, Тарас кинув:
— Можеш не повертатися! Така дружина мені не потрібна!
Оксана їхала зі сльозами, не підозрюючи, що цей відпочинок назавжди змінить її життя…
На курорті вона одразу забула про проблеми. Море, сонце, смачна їжа — все це наче поглинуло її. В перший вечір вона написала Тарасу, що все добре, і шкодує, що його немає поруч. Але він не відповів.
Тоді Оксана вирішила більше не писати. Нехай сам захоче — спитає. Але Тарас, схоже, думав, що мовчанням «покарає» її.
Вона сумувала лише один день. Потім відпочинок взяв своє. Вона навіть не уявляла, як класноВона зрозуміла, що іноді найкращий вибір — це вибір нарешті жити для себе.
