Розрив під українським сонцем: драма в Галичі
Оксана поверталася додому з відпочинку, серце стискалося від туги. Її чоловік, Богдан, за весь час навіть не написав. На вокзалі в Галичі її ніхто не зустрів… У хаті було темно, вечері не було, а в кімнатах панував безлад. «Мабуть, Богдан увесь час пропадав у своєї мами», — з гіркотою подумала Оксана. Вона дістала другу сумку й почала збирати речі. Саме за цим заняттям і застав її чоловік, повернувшись додому.
— Повернулася? — кинув він, ставши в дверях. — А я тебе й не чекав! Нагулялася, гадаєш, все зійде з рук?
Оксана раптом засміялася — гірко, майже істерично.
— Не хвилюйся, я ненадовго, — відповіла вона, голос тремтів від стриманих емоцій.
— Що це значить?! — насупився Богдан. І тут його осяяло…
— Богданку, як же так? Ми ж цю подорож так довго планували! — Оксана була на межі сліз.
Вона цілий рік мріяла про цю поїздку. Вони з Богданом збирали гроші, вибирали тур, обговорювали, як будуть грітися на пляжі.
— Ну що я можу зробити? Мама захворіла, треба залишитися, — буркнув Богдан, відводячи погляд.
— Коли потім? Я розумію, якби твою маму до лікарні поклали або вона злягла. Але ж у неї нічого серйозного! — обурилася Оксана.
— У неї вчора температура була! Вона швидку викликала! — спалахнув Богдан.
— Температура була несильна, спала, як тільки вона таблетки випила. Богдане, це гарячий тур! Якщо ми сьогодні його не візьмемо, такої ціни більше не буде!
— Знаєш що? Мене бісить твоє егоїстичне упрямство! Я сказав — нікуди не їдемо. Мамі може стати гірше! — відрізав він.
— Взагалі-то в неї є ще й дочка, — зауважила Оксана. — Невже вона не може за мамою подивитися?
— Ти ж знаєш, що Марічка зайнята. Годі це обговорювати. Поїдемо іншим разом. Та й взагалі, посидимо вдома цієї відпустки. Я обіцяв мамі допомогти з ремонтом. І ти теж допоможеш.
Богдан вийшов із кімнати, ніби розмова була закінчена. А Оксана розридалася.
Мало того, що вона працює на ненависній роботі, аби приносити гроші в сім’ю, так тепер у неї відбирають і довгоочікуваний відпочинок. Вона терпіла набридання начальства, перепрацьовувала, зносила все заради однієї мрії — про тепле море й гаряче сонце.
Оксана давно хотіла змінити роботу, але Богдан забороняв. Мовляв, тут вона добре заробляє. Вони машину змінили, ремонт зробили. А його зарплата завжди йде на примхи його матері — то щось полагодити, то купити. Та й цього мало!
Напевно, це вона наполягла скасувати відпустку. Звикла, що всі навколо неї танцюють. Хто всі? Лише її улюблений синок! Дочка Богдана, Марічка, давно зрозуміла, що з матір’ю краще не зв’язуватися. Тому він і не просить її подивитися за мамою. А от дружині відмовити простіше, ніж матері…
Мрії про море віддалялися. Оксана уявила, як замість пляжу буде клеїти шпалери в душній хаті свекрухи, і зрозуміла — вона цього не винесе. Їй потрібен відпочинок.
За півгодини вона підійшла до чоловіка й рішуче заявила:
— Я їду відпочивати. З тобою чи без тебе.
— Що?! Ти з глузду з’їхала?!
— Це ти з’їхав! Я чекала цю відпустку, як дива. А ти вирішив позбавити мене мрії. Якщо так піклуєшся про маму — залишайся. А я їду.
— І з ким ти поїдеш? — прищурився Богдан.
— Сама.
Він усміхнувся, потім почав нервово ходити по кухні.
— Знаю я, навіщо тобі цей відпочинок! Курортного роману захотілося? Пригод на свою голову?
Оксана мовчала, боячися зірватися. На язику вертілося стільки слів…
— Мовчиш? Бо я правий!
— Якщо не довіряєш — поїдемо разом, — промовила вона.
— Я маму не покину, — відчеканив Богдан.
— Ну й не покидай…
Оксана вийшла з кухні, задихаючись від образи й злості. Мало того, що чоловік завжди вибирає матір, а не її, так він ще й звинувачує в чомусь вигаданому! Вона ніколи не давала приводу сумніватися в собі. Все, чого вона хотіла від відпочинку, — це спокій і гармонія. Ніякі романи в її плани не входили.
Богдан же думав, що Оксана просто лякає його.
Вранці вона ще раз запитала, чи їде він. Богдан огризнувся, назвавши її дурною. А після обіду Оксана повернулася додому з квитком у руці.
Богдан влаштував скандал. Такого в їхньому житті ще не було. Оксана запропонувала купити йому тур, сподіваючись, що він опам’ятається. Але він, мабуть, пішов на принцип. Хоча Оксана так і не зрозуміла, в чому сенс, якщо у його матері сьогодні навіть температури не було.
У результаті, коли вона їхала на вокзал, Богдан кинув:
— Можеш неВона сіла у потяг, усміхаючись через сльози, бо знала — попереду чекає нова, вільно життя.
