Дрібниці життя
Не послухавши батьків, Олеся вийшла заміж за свого коханого Романа, відповідального хлопця. Його виховувала бабуся Стефанія баба Стефа, так називав її з дитинства. Батьків Роман не памятав зовсім, вони загинули, коли йому було тільки два роки.
Коли Олеся познайомила Романа зі своїми батьками, Олена Василівна після його відходу швидко зайняла жорстку позицію.
Олеся, не для такого ми тебе виховували у тебе третій курс університету, яке заміжжя, яке весілля? І цього Романа я не хочу в зяті! Що з нього візьмеш? Працює в автосервісі простий робітник Запамятай, я тобі допомагати не буду, якщо ти cтвій вибір зробиш.
Мамо, все одно вийду за нього, ти мене знаєш, сказала Олеся, батько, як завжди, мовчав і займав нейтралитет між дружиною та дочкою. Тим більше, я чекаю дитину
Весілля було скромним, хоча батьки Олесі й жили заможно. Олена Василівна не захотіла гуляти широко, дивилась на все з погордою якби дочка одружилась із сином її подруги Але Олеся вперта, не відступає від свого.
Поживе зі своїм механіком у злиднях, повернеться додому, зараз в голові у неї лише романтика, казала вона чоловіку. Ще й із дому пішла до його бабусі, мовляв, не хоче, щоб я принижувала зятя, ось так і сказала ця Олесенька. Мене зовсім не радує, що дочка чекає дитину.
Батьки Олесі мешкали у великій квартирі у центрі Львова. Дочка звикла до затишку й грошей, була у них одна-єдина. Але пішла з Романом до баби Стефи та жила у маленькому селі в будинку за сім кілометрів від міста.
Минув час, Олеся народила доньку Варвару. Допомагала баба Стефа, навчала молоденьку маму, вночі сама вставала до правнучки. Олеся знову вчилася в університеті, намагалася бути доброю дружиною і мамою, але від усього втомлювалась дуже. Кожного ранку вставала вдосвіта, бігла на маршрутку, потім пересадка, і аж тоді до університету.
Додому поверталась змучена. Баба Стефа з Варварою зустрічала біля хвіртки, дівчинка чекала маму і скучала. Згодом повертався Роман, працював допізна. Брав доньку на руки й закружляв. Дуже любив своїх дівчат. Олесі хотілось дорожити чоловіком, але він приїжджав пізно, на останній маршрутці, голодний і втомлений.
А в Олесі вже захист диплома на носі. Все сильніше хотілося їй повернутися до батьків, у затишну квартиру, де не треба тратити стільки часу на дорогу. Але Олена Василівна образилась, не дзвонить і не цікавиться внучкою.
У Романа був старший брат Андрій, вже давно одружений, мешкав із дружиною й сином у Львові, сам заробив, мотався на заробітки. Однак сімейне життя не складалось: дружина Люба вимагала все більше і більше.
Дзвонив Андрій, сказав Роман бабі Стефі та Олесі, пішов від Люби, постійні сварки, квартиру орендує.
Як же так, занепокоїлась баба Стефа, сам купив квартиру і пішов із неї.
Ба, ну Андрій зробив по-чоловічому, залишив все дружині й сину, заступився Роман.
Одного вечора Олеся поскаржилась чоловіку, що такий ритм виснажує, добиратись на двох автобусах до університету. Вголос не казала, що мала би на увазі переїзд до батьків, сама ж погодилась жити окремо.
Втомилась я, тихо мовила Олеся, бути привязаною до автобусів, довгий шлях, купа зупинок ледве встигаю.
Роман мовчав, ніжно поцілував Олесю в щоку.
Є в мене задумка, скоро скажу, загадково відповів він. Сюрприз, але Олеся не розпитувала не мала сил.
Згодом, одного вечора біля дому зупинилася машина.
Може батьки? подумала Олеся, але машина була незнайома, стара. Ні, то не батьки, і машина драндулет.
Вийшла на двір і побачила, як з машини вийшов Роман, здивовано дивлячись на нього. Чоловік гордо стояв біля драндулета.
Ну, як тобі наша головна красуня?
Це машина? Де взяв?
Купив, сказав тихо Роман, на ті гроші, що ми відкладали на перший внесок
Олеся дивилася на машину, їй було шкода тих гривень, відкладали на квартиру, а він витратив їх на цю залізяку. Жити тут ще довго.
Роман хвалив машину.
Я сам її ремонтував, їде, сідай прокатаю. Ще треба покрасити, зате не буде більше маршруток, переконував чоловік. Майже в ідеальному стані й ціна смішна.
Машина й справді їхала добре, хоч Олеся боялась, що розвалиться прямо на ходу. Біля воріт її зустрічала баба Стефа з Варварою. Роман підхопив донечку і закружляв, а Олеся поспішила до дому, переступила поріг і сльози лилися градом. Вона плакала вголос, все накопичилось.
Олесенько, ну що ти, пробурмотіла баба Стефа. Що сталося?
Він всі гроші, що ми на квартиру збирали, витратив на машині. Ми ж мріяли а він
О, заспокойся, моя мила, обняла її баба Стефа, ти найкраща дівчинка, просто втомилась, тому й розплакалась. Все це дрібниці життя. Головне, що всі живі й здорові, не варто так переживати. Гроші то нічого, головне любов і взаєморозуміння.
Олеся прислухалась до мудрих слів, заспокоїлась. Навіть трохи соромно стало за свою поведінку. Вийшла на ґанок там сидів чоловік. Поряд бігав кудлатий пес, а Варвара гралась з ним, ловила за хвіст. Олеся тихо сілась поряд.
Чому не порадився зі мною, Романе? прошепотіла.
Хотів сюрприз Ось, порадував
Олеся подивилась йому у вічі побачила біль і турботу. Він любить її, купив авто, щоб їй було легше. Він, як міг, розвязав проблему. Хоч вона мала на увазі зовсім інше.
Ну, добре, Романе, машина так машина, помирливо сказала вона, тільки пообіцяй, що завжди будемо разом вирішувати.
Домовились, радісно відповів чоловік, ти ж знаєш, я сам вирішував, до цього пробач, відтепер разом.
Ось і добре. Це дрібниці життя, повторила слова баби Стефи. Головне ми разом, і донечка в нас чудова.
Баба Стефа за вікном спостерігала і раділа:
Перша сімейна сварка. Як без них? Ще буде багато таких. Головне, щоб любили і розуміли одне одного. Олеся з Романом однозначно люблять Ось, як голубята помирились, перехрестила їх і посміхнулась.
Роман пофарбував машину, баба Стефа пошила нові чохли. Радості особливої не було, машина вже бачила різне, але незабаром Олеся сиділа з чоловіком у передній частині авто і їхала до міста.
Вона не хотіла просити допомоги у батьків.
З часом Варвара підросла треба було вести до садочка, баба вже старенька, потребувала спокою. Олеся закінчила університет і влаштувалась на роботу в місті. Роман працював допізна, старався заробити. Знову постало питання житла, але гроші ще не накопичили на перший внесок. У батьків допомогу просити не хотіла мати так і не спілкувалась з донькою й внучкою.
Та несподівано допомога прийшла, звідки не чекали. Якось у вихідний кудлатий пес вирішив голосно гавкати у дворі. Олеся думала, що то сусідка молоко для Варвари приносить.
Андрій! радісно закричав Роман, побачивши старшого брата у вікно, і вискочив до двору. Привіт, брате, звідки ти?
Привіт, Романе, привіт!
Брати міцно обійнялися обидва були щиро раді. Варвара визирнула у двері, цікаво дивилась.
Ой, племінниця, яка ж ти гарна, засміявся Андрій, йди сюди, я тобі подарунок привіз.
Висмикнув із пакета великого зайця з довгими вушками й бантом. Варвара радісно взяла його і побігла хвалитися бабі.
Баба Стефа й Олеся тепло зустріли Андрія.
Давно тебе не було, Андрію, як справи? хвилювалась баба, наливаючи чай.
Все добре, усміхався він. З Любою розлучились, вона знайшла іншого, поїхала кудись під Київ. Алiменти плачу. А оце, тобі брате, витягнув із сумки товстий конверт, вам з Олесею, подарунок на ваше весілля, я ж не був тоді, на заробітках був.
Що це? занепокоївся Роман.
Гроші
Які гроші?
На перший внесок, пояснив Андрій і поклав конверт у руки брата. Люба виїхала залишила квартиру, я тепер живу у своїй. Це я накопичив, хотів купити ще одну квартиру, та не міг забрати ту у колишньої й сина. Врахуйте це мій весільний подарунок.
За столом настала тиша, а потім всі радісно засміялися.
Дякую, брате, дякую! Як ти своєчасно
Олеся мало не розплакалась від щастя, баба Стефа обіймала старшого внука. Брати мовчки обійнялися слів не потрібно.
Восени Роман з Олесею й Варварою переїхали в нову двокімнатну квартиру у Львові. Варвара пішла у садок поруч із будинком. Школа теж була близько придбали житло з думкою про майбутнє, щоб донька ходила до школи.
Роман так і працював у автосервісі. Так доля випробувала молоде подружжя. І справді мудро казала баба Стефа все це дрібниці життя, головне любов і щастя, щоб всі були здорові.
Дякую за увагу, підписки і підтримку. Щастя і добра кожній українській родині!
