Моя мама померла, коли мені було лише вісім років. Тато тоді пішов у запій, вдома бували дні, коли окрім картоплі та хліба нічого не знаходилося. Я просила в школі у однокласників хліба, ледве тягнула навчання, вдягалася абияк і, звісно, не залишилась непоміченою у педагогів.
Соціальні працівники кілька разів приходили до нас додому, і швидко тату ультимативно виставили вимоги: або він перестає пити і стає людиною, або прощавай, батьківські права. На диво, батько дав собі раду й завязав з горілкою. Наступні перевірки проходили як в казці жодної пляшки.
Минув час, і тато одного разу каже: “Хочу познайомити тебе з жінкою, яка мені подобається”. Повів мене знайомитись до тьоті Марії. Я не дуже тому зраділа образ мами ще болів у серці, тому татове рішення справити собі нову пасію мені в очі не лізло.
Та ми ледве почали розмовляти і я одразу відчула, яка у тьоті Марії щира й тепла душа. Її син Остап був трохи старший за мене, ми швидко заприятелювали, разом записалися на легку атлетику. Тато аж світився від щастя, що я зживалася з його коханою. За місяць ми перебралися жити до тьоті Марії, а нашу квартиру здавали квартирантам на додаткову копійку.
Не встиг тато одружитись з тьотею Марією, як потрапив під машину, яку біля Привокзальної площі гнав пяний водій. За документами я з тьотею Марією ніким одна одній не була, тому соціальні служби забрали мене до дитбудинку. Тьотя Марія тоді при проводах пообіцяла, що забере мене додому, як тільки зможе.
І слово своє дотримала за два місяці я вже поверталася до неї. Дитбудинок тих пару місяців дуже швидко навчив цінувати домашні пиріжки й мамині історії замість суворої дисципліни та «кріпких» наглядачів. Я була щиро вдячна тьоті Марії, що не кинула мене і стала для мене другою мамою. Вона чудова жінка, а Остап для мене справжній брат.
Тепер ми вже давно дорослі, маємо власні сімї, проте мама Марія залишається для мене і для брата найріднішою людиною. Вона двічі стала свекрухою і жодного разу не посварилась ні з одним з нас чи нашими половинками від нас вона ніколи не почує «свекруха». Мій чоловік і Остапова дружина називають її Мамою Марією за її доброту та мудрість. І кожного разу, як хтось так її називає, в мами Марії в очах зявляється особливий, щасливий блиск…
