Думала, що у чоловіка просто поганий настрій, поки не знайшла в його столі документи на розлучення.
Де моя блакитна сорочка? Та, у смужку! Богдан стояв посеред спальні в одних штанах, роздратовано перебираючи речі в шафі.
У пранні, відповіла Соломія з ванної, накручуючи локони. Візьми голубу, вона теж гарна.
Мені не голуба потрібна, а блакитна! Скільки можна повторювати треба вчасно прати!
Бодя, ти ж її позавчора носив. Я вчра лише випрала.
І що? Знала б, що мені на нараду треба, висушила б!
Соломія вийшла з ванної, подивилася на чоловіка. Останнім часом він лаявся з будь-якого приводу. То борщ недосолений, то пил на телевізорі, то сорочка не та.
Хочеш, випрасую білу? Вона тобі дуже личить.
Не треба нічого прасувати! Сам розберусь!
Богдан вихопив із шафи першу-ліпшу сорочку, натягнув, застібаючи ґудзики. Руки тремтіли від злості.
Бодя, що з тобою? Ти вже тиждень сам не свій.
Нічого. Просто втомився. На роботі завал.
Може, до лікаря сходиш? Тиск перевіриш?
Соломіє, відчепись! Не роби з мене хворого!
Він схопив піджак, портфель і вискочив із квартири, грюкнувши дверима. Соломія залишилася стояти посеред кімнати. У грудях неприємно закололо. Раніше Богдан ніколи не підвищував голосу. За двадцять років шлюбу можна на пальцях перерахувати їхні сварки. А тепер кожен ранок починається з нарікань.
На кухні холонув сніданок. Омлет, грінки, кава усе, як він любить. Але останніми днями Богдан йшов, не поснідавши. Казав, що не голодний.
Соломія сіла за стіл, налила собі чаю. Треба поговорити з ним ввечері. Спокійно, без докорів. Може, справді проблеми на роботі? Чи зі здоровям щось?
Задзвонив телефон. Подруга Оксана.
Привіт! Що, йдеш сьогодні на йогу?
Не знаю, Оксан. Настрою нема.
Що трапилося?
Та Бодя якийсь дивний. Злий постійно, до всього чіпляється.
Може, криза середнього віку? У мого теж таке було. Купив мотоцикл, заспокоївся.
Не думаю. Бодя не з таких. Він консерватор, змін не любить.
Тоді точно робота. Не забивай собі голову. Пройде.
Соломія попрощалася, поклала трубку. Оксана має рацію не варто себе накручувати. Хто його знає, що там у нього.
Вона прибрала в квартирі, зварила обід. Борщ улюблений Бодян. Може, смачна їжа покращить йому настрій.
У магазині зустріла сусідку Ганну Степанівну.
Соломієчко! Як справи? Богдана давно не бачила.
Багато працює. Вранці рано йде, ввечері пізно приходить.
Молодець, працьовитий. Не те що мій ледар диван продавив зовсім.
Соломія посміхнулася, але на душі було тривожно. Богдан справді став затримуватися. Раніше завжди дзвонив, попереджав. А тепер просто приходить пізно, мовчки вечеряє й лягає спати.
Вдома вона вирішила прибрати в кабінеті чоловіка. Давно збиралася, але Богдан не любив, коли чіпають його речі. Сьогодні його точно не буде до вечора можна спокійно прибратися.
Кабінет був маленький, але затишний. Книжкові полиці, письмовий стіл, крісло. На стіні їхнє весільне фото. Молоді, щасливі, дивляться одне на одного закоханими очима.
Соломія витерла пил з полиць, підмела підлогу. Стіл чіпати не стала там робочі папери Богдана, раптом щось переплутає. Але верхній шухляд був відкритий, звідти стирчав край якоїсь папки.
Вона хотіла просто закрити шухляд, але папка заважала. Довелося її витягнути, щоб покласти рівніше.
На папці було написано «Особисте». Соломія завмерла. Особисте? Які в Богдана можуть бути від неї секрети?
Цікавість взяла верх. Вона відкрила папку.
Зверху лежала візитка. «Коваленко Андрій Миколайович, адвокат із сімейних справ». Далі роздруківка з якогось сайту. «Як правильно оформити розлучення». Потім заява до РАГСу. Заповнена. З підписом Богдана.
Соломія сіла в крісло. В очах потемніло. Розлучення? Богдан хоче розлучитися?
Вона перебирала папери тремтячими руками. Список майна. Поділ квартири. Банківські рахунки. Усе розписано, усе продумано.
В самому низу лежав аркуш із рукописними нотатками. Почерк Богдана. «Сказати після Нового року. Квартира навпіл. Машина мені. Дача їй».
Соломія дивилася на аркуш. Після Нового року. Через два тижні. Він усе спланував. А вона борщ варить, сорочки прасує.
Двері грюкнули. Богдан прийшов. Раніше звичайного.
Соломіє! Ти вдома?
Вона швидко склала папери в папку, засунула в шухляд. Вийшла з кабінету, намагаючись виглядати спокійною.
Вдома. Ти рано сьогодні.
Нараду скасували.
Богдан пройшов на кухню, заглянув у каструлю.
Борщ? Добре
