Оксана стояла біля відчиненого холодильника, тримаючись за голову. Її чоловік знову все підмів навіть салат із бурячків, про який вона мріяла після роботи, зник у невідомому напрямку. Щойно наготувала вже порожньо.
Домовлятися з чоловіком справа марна, кожна розмова завершувалась домашнім скандалом. І як же її дратувало, що той уже другий місяць сидить вдома й енергійно шукає роботу, а вона сама гарує, щоб хоча б гречкою холодильник не порожнів. Оксана вже звикла жувати чорний хліб із напівзрозумілою кавою. Після вечірньої зміни вона ледве дотягувала ноги, а її чоловік, видно, вирішив, що дружина має повертатися ситою і щасливою, а не з пустим шлунком.
Завтра їду до хати! Трябва допомогти Максиму, волав її чоловік з кімнати.
Оксана тільки зітхнула й перевернулась на бік сил не було навіть роздратуватись. Зранку прокинулася з температурою, тож вирішила залишитися вдома, напихала себе пігулками й вляглася під ковдру, обіймаючи подушку.
Її розбудив підозрілий шум із кухні. Хтось тарабанив кришками каструль і вперто відкривав холодильник, ніби шукав там ключ до щастя. Гуркіт не стихав невідомий зухвало підспівував собі щось зі Скрябіна. Оксана підвелася і попленталась на кухню. Там впевнено хазяйнувала Лідія сестра її чоловіка, з якою Оксана, чесно кажучи, не мала особливого бажання спілкуватись.
Лідія вважала, що брат зобов’язаний утримувати не тільки свою сімю, а й її теж. Сімейний бюджет завжди тріщав по швах, коли чоловік допомагав сестрі, а та охоче гуртувала харчі у пластикові банячки.
О, ти вдома? здивувалась Оксана.
А чого ти не на роботі? Лідія аж підскочила.
Я захворіла. Ти, мабуть, повідомила мого чоловіка, що прийдеш?
Та він сам мені ключі залишив!
Значить, не в нього вовчий апетит, а в тебе руки клейкі.
Це мій брат, я маю повне право взяти їжу для своїх дітей!
Тільки от твій брат роботи не має і нічого не купує. Я, виходить, дві сімї годую і навіть не здогадувалась про це.
Ну і що ж мені робити, не можу ж я сама нагодувати малих! Ковбасу назад класти?
Верни ключі, бо зараз викличу поліцію. Може, нагадати, що твій брат до цієї квартири взагалі не має жодного стосунку?
Поліцію через дешеву ковбасу? Ой-йой, лови свої ключі, жмида! Скажу брату, що йому підвернулась гарна дружина!
Та нічого не буде, скоро йому інша гарна знайдеться.
Оксана розплакалась весь цей час з неї робили дурепу. Хто б повірив, що її своячка краде харчі і спорожнює холодильник, лишаючи сам хліб з газованкою? Найстрашніше чоловік усе це чудово знав, але прикривав Лідію своїм апетитом.
Та й не дивно яка мама, такі й діти. Рідня звикла навідуватись без дзвінка та забирати все, що їм впаде в око. Оксана довго думала, як діяти далі. Врешті подзвонила чоловіку й заявила, що подає на розлучення.
Дай мені повернутись додому, поговорити! Не обривай звязок! благав той.
Нема про що говорити. Мені й так усе зрозуміло.
Ці люди не змінюються, шкода тільки втраченої молодості. В цей момент для Оксани чоловік став чужим, і вона мала поставити крапку набагато раніше.
