“Двері більше не відчиню”
— Мам, відчини! Ну, мамо, будь ласка! — кулаки сина глухо лунали по металевим дверима, наче ось-ось вирвуть їх із петель. — Я знаю, що ти вдома! Автомобіля нема — значить, нікуди не пішла!
Олена Миколаївна сиділа у кріслі спиною до входу, міцно стиснувши в долонях чашку зі стиглим чаєм. Руки тремтіли так, що порцеляна дзижчала об блюдце.
— Мам, що коїться? — голос Андрія звучав усе більш розпачливо. — Сусідки кажуть, ти вже тиждень нікого не впускаєш! Навіть Софію не пустила!
Згадка про невістку змусила Олену Миколаївну несвідомо скривитися. Софія. Його кохана Софійка, заради якої він був готовий на все. Навіть на те, що сталося минулого четверга.
— Мамо, я викликаю майстра! — погрожував Андрій. — Відкриємо замок!
— Не смій! — нарешті скрикнула Олена Миколаївна, не обертаючись. — Не чіпай мене!
— Мамо, та чому? Що трапилося? Поговори зі мною!
Вона закрила очі, намагаючись зібрати думки. Як пояснити синові те, що почула? Як розповісти про розмову, яку вона випадково підслухала у коридорі поліклініки?
— Мамо, будь ласка, — голос Андрія став тихішим, благальним. — Я хвилююся. Софія теж.
Софія хвилюється. Звісно. Напевно, боїться, що плани порушаться.
— Іди, Андрію. Іди й більше не повертайся.
— Мамо, ти захворіла? Температура є? Дай мені лікаря викликати.
— Лікар мені не потрібен. Потрібно, щоб ти залишив мене в спокої.
Олена Миколаївна підвелася й підійшла до вікна. У дворі стояв Андрій, щось говорив у телефон. Напевно, дзвонив своїй Софії, розповідав, що мати знову “завелася”.
Син підняв голову й побачив її у вікні. Махнув рукою, показуючи, що підійде. Вона відійшла й знову сіла у крісло.
За хвилину стук повторився.
— Мамо, це я з Софією. Відчини, будь ласка.
Олена Миколаївна стиснула зуби. Отже, привів її. Свою дружину, що так старанно будувала плани.
— Олено Миколаївно, — почувся м’який голос невістки, — це Софія. Будь ласка, відчиніть. Андрій дуже переживає.
Яка актриса. Навіть голос змінює, коли треба.
— Ми принесли вам продукти, — продовжувала Софія. — Молоко, хліб, улюблені палянички.
Палянички. Олена Миколаївна гірко посміхнулася. Місяць тому Софія дізналася, що свекруха любить палянички з маком, і тепер постійно їх купувала. Така дбайлива.
— Олено Миколаївно, скажіть хоть щось, — голос невістки став тривожним. — Ми ж турбуємося.
— Турбуєтеся, — повторила Олена Миколаївна,
