**Одна душа на двоїх**
Коли в родині з’явилися дві однакові донечки, Марічка спершу злякалася, хоча й чекала на близнючок. У пологовому їх принесли на годування та залишили в палаті.
“Як я їх розрізнятиму?” — думала вона. — Знати про близнюків — одне, але коли вони вже тут, перед очима, мої рибоньки, дві копії одна одної.”
Та згодом Марічка звикла і вже помічала між ними різницю, хоч усі навколо плутали.
Соломія та Олеся росли разом, ходили в садочок, потім до школи. У старших класах вони знали, що про близнюків існує чимало легенд. Давні греки вважали їх дітьми богів, а на небі світить сузір’я Близнят. Та й завжди говорили, що в близнюків одна душа на двох, вони думають однаково.
Соломія з Олесею дійсно хворіли разом: коли вставала з ліжка одна, друга невдовзі теж починала кашляти. Бували й інші схожі ситуації, але частіше їх просто плутали — настільки вони були подібні. Навіть смаки в хлопців збігалися.
Настала пора закінчувати школу. Обидві вчилися добре й збиралися до інституту. Але під зимові свята Олеся раптом захворіла — їй було дуже погано. Соломія чекала, що ось-ось почне хворіти теж, але минули дні, а вона була здоровою. Батьки повезли Олесю до лікарні. Лікарі швидко діагностували жахливу хворобу — лейкемію.
“Треба було раніше звернутися,” — сказали вони. — “Хто ж поїде до лікарні, коли нічого не болить?”
Олеся боролася півроку, а навесні її не стало. Соломія в той момент була в школі, але раптом відчула різкий біль у грудях — серце билося так, наче хотіло вискочити. Ледь не втратила свідомості.
Батьки боялися за доньку. Чи витримає вона втрату? Соломія ж сама чекала, що захворіє, як сестра. Вони терміново поїхали до лікарні, але обстеження показало: вона здорова.
Усі важко переживали смерть Олесі. А Соломія все думала:
“Чому це сталося з нею? Чому не зі мною?”
Так, наче втратила частину себе.
Мати турбувалася:
“Доню, у тебе випускні іспити. Постарайся скласти їх добре. Ти тепер мусиш жити за себе і за сестру.” Дівчина згуртувалася й здала іспити на відмінно.
Переживши трагедію, Соломія сказала:
“Мамо, я вирішила вступати до медичного. Раптом відчула, що хочу боротися з цими проклятими хворобами.”
“Що ж, доню, ми з татом підтримаємо,” — обійняла її Марічка.
З часом біль затих, але Соломії бракувало сестри. Ніхто не розумів її так, як Олеся.
“Мам, моє життя поділилося на «до» і «після»,” — казала вона.
Минав час. Соломія вже закінчувала інститут, коли зустріла Юрка. Вперше за довгі роки почала щиро сміятися.
Після трьох місяців стосунків їй приснилася Олеся — махала рукою, ніби щось показувала. Прокинувшись, дівчина не зрозуміла сну. Вперше за всі роки сестра прийшла до неї.
“Треба поїхати на могилу,” — вирішила вона. — “І поставити свічку в церкві.”
Перед інститутом подзвонила Юркові — вони домовилися зустрітися ввечері.
“Вибач, після пар поїду на кладовище. Дуже треба.”
“Розумію, рибко,” — відповів він.
На щастя, пари скасували, і Соломія вирушила раніше. Після церкви глянула на годинник — ще багато часу. Вирішила здивувати Юрка.
Та двері в його квартиру були незамкнені. Увійшовши, вона застигла: Юрко сидів з іншою.
“Соломія?!”
“Більше не хочу тебе бачити!” — вибігла з квартири.
Сказати було легше, ніж пережити. Але потім подумала:
“Дякую, що сталося зараз, а не після весілля.”
Він приїжджав, благав пробачення, але вона була непохитна:
“Ти мене нудить. Іди геть.”
Незабаром дізналася від подруг: Юрко позичив у них гроші, сказавши, що вона за нього віддасть.
“Підлий,” — подумала вона, але віддала борг. Ще більше переконалася, що правильно зробила.
А потім згадала той сон. Невже Олеся намагалася попередити?
Час минав. Соломія закінчила інститут, працювала в лікарні. Одного вечора їхала на нічне чергування. Виїхала раніше, щоб уникнути заторів. Та посеред шляху двигун раптом заглох.
“Ну от і приїхали,” — зітхнула вона, відкрила капот, хоча нічого не тямила в моторах. — “Ну що з тобою, дівчино?”
Спробувала ще раз — і авто завелося.
“Ох, дякую тобі,” — промовила до машини.
Проїхавши кількасот метрів, вона побачила аварію: чотири авто зіткнулися.
“Боже, це ж там, де я щойно стояла!”
У лікарні медсестра Іринка плакала:
“Мій брат загинув у тій аварії.”
Соломія змерзла. Обійняла подругу, а потім усвідомила:
“Це Олеся мене врятувала. Авто зупинилося не просто так.”
Після чергування вона відвезла машину до сервісу, але там лише розвели руками:
“Все гаразд, техогляд був недавно.”
Вона все більше переконувалася: сестра була поруч.
Одного разу подруга запросила на каву.
“Давно не бачилися,
