Дві ночі та один день
Соломія то й діло споглядала на годинник. Час повз із швидкістю равлика, повільно та тягуче. До кінця робочого дня ще ціла година.
— Чого на годинник увесь час дивишся? Поспішаєш? — запитала головна бухгалтерка Марія Степанівна.
— Ні, але…
— Чоловік? У твоєму віці тільки через чоловіка жінка може квапити час. А в моєму віці жінки мріють зупинити біг стрілок. — Марія Степанівна зітхнула. — Та добре, іди. Користі від тебе все одно жодної.
— Дякую! — Соломія почала поспішно закривати програму на моніторі.
— Кохаєш? — із журбою в голосі спитала Марія Степанівна.
— Кохаю. — Соломія прямо подивилася на начальницю.
Її стіл стояв наискосок від столу Соломії, і вона чудово бачила її. Розміри кабінету не дозволяли розставити меблі інакше. І Соломія почувалася ніби на іспиті під неухильним поглядом керівниці.
— А чого ж тоді заміж не виходиш? Не кличе? — Марія Степанівна зняла окуляри й потерла перенісся. — Зрозуміло. Жонатий. І діти є? Класика жанру. Спочатку приховав правду, а коли розповів, ти вже закохалася й не змогла з ним розірвати. Він обіцяв розлучитися, коли діти підростуть. Так?
— Звідки ви знаєте? — здивувалася Соломія.
Тепер вона втупилася в начальницю.
— Я теж була молодою. Думаєш, тільки ти одна потрапила на цю гачок? Дівчино, якщо чоловік не пішов із сім’ї одразу, то не піде ніколи. Прийми як даність. Піди сама.
— Але… я кохаю.
— Коли ти набриднеш йому або, не дай Боже, дружина дізнається, буде набагато гірше й болячіше. Так хоча б гідність збережеш. Повір мені. І карму псувати не варто. — Марія Степанівна наділа окуляри, відразу ставши серйозною й суворою.
— Подумай. У понеділок не спізнюйся на роботу, — сказала вона, не піднімаючи голови від паперів.
— Кохає вона… — зітхнула Марія Степанівна і похитала головою, коли за Соломією зачинилася двері кабінету.
А Соломія бігом спустилася сходами на перший поверх, попрощалася з охоронцем і вибігла з будівлі на вуна вулицю, залиту теплим травневим сонцем, де її вже чекав Олег, і в цю мить вона усвідомила, що іноді найважче рішення стає початком чогось справді прекрасного.
