— Ти знаєш, як він на тебе дивиться? З любов’ю й захопленням, — вигукнула задоволена собою донька.
Артем вийшов із ванної, прикрившись лише рушником. Краплі води блищали на його підкачаних грудях. Не чоловік — мрія. У груди Соломії солодко занило серце.
Він сів на край ліжка й простягнувся до неї, щоб поцілувати. Вона відхилила голову.
— Не треба, бо я так ніколи не піду. Мені час. Оля, мабуть, уже вдома, — Соломія потерлася щокою об його плече.
Артем зітхнув.
— Соло, ну коли ти вже розкажеш про нас доньці?
— Три місяці тому ти навіть не знав, що я існую, і чудово жив. — Вона встала й почала одягатися.
— Мені здається, я взагалі не жив, а чекав на тебе. Я й дня не можу…
— Не рви мені серце. Не проводь мене, — сказала Соломія й вислизнула з кімнати.
Вона йшла вулицею, намагаючись не звертати уваги на погляди перехожих. Їй здавалося, що всі знають, звідки вона йде. Чоловіки дивилися з цікавістю, жінки — з осудом.
Ну й звичайно: фігура, стать, обличчя з виразними очима й пухкими губами. Темні густі коси вибивалися із заколиски. А їй так хотілося стати непомітною.
***
Вона вийшла заміж рано, у двадцять, за великої взаємної любові. Майже одразу завагітніла. Чоловік намагався переконати зробити аборт. Мовляв, рано, треба спершу на ноги стати, ще встигнуть. Але Соломія не піддалася й народила здорову дівчинку, сподіваючись, що з часом чоловік зміниться. Але доньку він так і не полюбив. Що ж, багато чоловіків до дітей байдужі.
Одного разу подзвонила якась жінка і назвала адресу, де часто буває її чоловік. Соломія не кинулася перевіряти, дочекалася його й запитала прямо. Він спершу заперечував, потім виправдовувався, а потім почав кричати:
— Якась божевільна сказала, а ти їй повірила? Ти від неї не дуже відрізняєшся. Я йду, а ти пошкодуєш…
Чоловік пішов, гупнувши дверима. Соломії не хотілося жити, але донька вимагала уваги, і вона вижила. А через два тижні не витримала, пішла за названою адресою, стала за деревом у дворі й чекала. Незабаром повз пройшов її чоловік із молодою жінкою під руку. Вони зайшли у під’їзд.
Наступного дня Соломія подала на розлучення. Знала — пробачити не зможе, не такий характер. Віддала доньку до ясел і вийшла на роботу.
Інколи в її житті з’являлися чоловіки, але жоден не подобався настільки, щоб вона ризикнула зв’язати з ним життя. І лише через багато років Артему вдалося підкорити її серце. Гарний, високий —
