Дуже дивні канікули у свекрухи: Чому я більше не поїду
Моя свекруха, нехай буде Оксана Іванівна, організувала нам такий «відпочинок», що я більше до неї й ногою! Серйозно, який сенс у такій подорожі? Вона готує різні сільські страви, а ми з дітьми купували вареники чи їли в недорогих кафе, щоб просто вижити. Цей візит став для мене справжнім уроком.
Запрошення на відпочинок: Очікування та реальність
Ми з чоловіком, скажімо, Богданом, та нашими дітьми, назвімо їх Соломія та Дмитро, вирішили провести тиждень у його мами в невеличкому селі на Волині. Оксана Іванівна давно нас кликала, обіцяючи справжній сільський відпочинок: свіже повітря, домашня їжа, тиша. Ми з Богданом зраділи — обоє втомилися від роботи, а дітям було б корисно побути на природі. Я уявляла затишний будинок, смачні вечері, прогулянки лісом. Але реальність виявилася зовсім іншою.
Коли ми приїхали, Оксана Іванівна зустріла нас з посмішкою, але вже за годину я зрозуміла, що відпочинок буде не таким, як я мріяла. Будинок виявився старим, з потертим меблями та скрипучими підлогами. Ванна кімната була лише з холодною водою, а туалет — надворі. Я намагалася не скаржитися, але для дітей, звиклих до міського комфорту, це було шоком.
Кулінарні сюрпризи: Сільські «делікатеси»
Оксана Іванівна пишалася своїми кулінарними талантами і одразу заявила, що пригощатиме нас «справжньою сільською їжею». На першу вечерю вона подала юшку з потрохами та дивний салат із квашеної капусти з незрозумілими травами. Запах був такий, що Соломія і Дмитро навіть не спробували. Я, щоб не образити свекруху, з’їла пару ложок, але їжа була занадто жирною та незвичною. Богдан прошепотів: «Мама так любить готувати, потерпи».
Наступного дня було ще гірше. Оксана Іванівна приготувала щось на кшталт тушкованих потрохів із картоплею. Дмитро подивився на тарілку й запитав: «Мамо, це що, кишки?» Я ледве стримала сміх, але всередині була в жаху. Свекруха образилася: «Ви в місті своєю хімією харчуєтеся, а це натуральне!» Я промовчала, але зрозуміла, що треба рятувати дітей. Ми з Богданом побігли до місцевого магазину й купили вареники. Ввечері варили їх нишком, поки свекруха не бачила.
Життя за її правилами: Напруга зростає
Оксана Іванівна встановила свої порядки. Вона будила нас о шостій ранку, заявляючи, що «на селі пізно не сплять». Дітям це не подобалося — вони звикли спати до девятої. Потім вона змушувала всіх допомагати в городі: полоти грядки, збирати ягоди. Я не проти роботи, але Соломія й Дмитро швидко втомилися, а свекруха бурчала: «Міські, ліниві, ніякого здоров’я!»
Ввечері вона включала старий телевізор на повну гучність, дивилася свої серіали й коментувала їх вголос. Коли я попросила зробити тихіше, щоб покласти дітей, вона сердито відпов«Тепер ми з Богданом вирішили, що відпочинок має бути справжнім — без ранкових підйомів і сільських експериментів».
