Гаразд, хлопці, хапайте сітку, сказав Ігор і взяв підсака. Біда не чекає.
Ігор керував катером по дніпровській гладі, а його пасажири кияни з рибальським азартом закидали снасті. День видався ідеальним: сонечко гріло, вітерець пестив обличчя, а риба йшла на гачок, як на весілля.
Ігорку, а он щось пливе! раптом скрикнув один із рибалок, показуючи кудись у воду.
Капітан прижмурився:
Ну ні, це ж не качка… Щось незвичне.
Коли підпливли ближче, усі ахнули. У воді, ледь тримаючись, плив кіт. Рудий, промоклий до нитки, з перелякуними очима.
От халепа! Ігор потер чоло. Як він сюди потрапив? До берега ж як до Китаю!
Може, з баржі випав? припустив один.
Або течія занесла, додав другий.
Кіт жалібно мявкнув і спробував підплисти, але сили вже покидали його.
Досить балачок, рятуємо! Ігор схопив сітку.
Виловити кота було нелегко він дряпався, виривався, мов чорт із пекла. Та врешті його втягли на борт, де він одразу згорнувся клубком.
Зовсім замучився бідолашний, похитав головою Ігор, загортаючи його у старий светр. Скільки ж він там проплавав?
Кіт сидів, налякано озираючись. Мокра шерстка стирчала, ніби він побував у бурі.
Який гарнюнький! зітхнула дружина одного з рибалок. І ще дитя, мабуть.
Треба до лікаря, заклопотано сказав Ігор. Хто знає, що він там наглотався.
Ветеринар розвів руками:
Живий, здоровий, тільки переляканий. Дайте йому відпочити тиждень буде як огірочок.
А господарів шукати? запитав Ігор.
Можна, але схоже, він сам собі господар.
Ігор забрав кота додому. Його жінка Оксана аж скрикнула:
Ой, лишенько, як худенький! Зараз нагодуємо!
Перші дні кіт ховався під шафою, вилазячи лише до миски. Потроху почав освоюватись. А за тиждень вже муркотів, коли Оксана гладила його по спинці.
Знаєш, сказав Ігор, може, залишимо його?
З радістю, усміхнулась Оксана. А як назвемо?
Доля, відповів Ігор. Адже він буквально приплив до нас.
Кіт, ніби зрозумівши, гучно мявкнув на підтвердження.
За місяць Доля став повноправним членом родини. Зустрічав Ігора біля дверей, грівся на Оксаниних колінах, майстерно випрошував сметанку. Тільки воду оминав навіть до миски підходив обережно.
Памятає своє купання, сміялась Оксана сусідкам.
Та це ж доля! казала сусідка Марія. Сам до вас приплив, немов знав, де йому бути.
Ігор почесав кота за вушком:
Може, і справді. Добре, що в той день вирішили на рибалку поїхати.
Рудий муркотів, ніби говорив: «Все гаразд. Я тепер ваш.»
І вони мовчки з ним погоджувались.
Буває, що допомога, надана вчасно, обертається щастям. Іноді порятунок приходить не з того боку, звідки чекаєш, а справжня удача саме пливе до тебе. Головне не пройти повз.
Адже саме так у житті зявляється нове кохання. І хай початок був страшним найміцніші звязки народжуються саме в бурю.
