Андрій більше любив літню риболовлю, але й узимку регулярно виїжджав разів зо два. Як він казав, «поморозитися». Риби особливо не привозив, але хоча б на юшку вистачало, і ще лишалося сусіднім котам.
От і зараз Андрій переконався, що лід на озері вже міцний, і почав готуватися до чергового виїзду. Зранку тихенько взяв снасті, забрав із холодильника канапки і навшпиньки вийшов у двір — дружина й діти в цей час бачили сьомий сон.
Нікого не було й на озері. Мабуть, навіть завзяті рибалки воліли проводити новорічні канікули вдома за салатами, а не на морозі. Втім, Андрія це анітрохи не засмутило.
«Мені більше риби дістанеться», — вирішив чоловік і не поспішаючи взявся розмотувати снасті.
Приблизно в цей же час він помітив якесь ворушіння біля берега. Чималий кудлатий пес обережно вийшов на лід і подивився прямо на Андрія. Усе свідчило про те, що собака провів у лісі чимало часу: неохайний вигляд, запалі боки, обережний погляд.
Пес обережно наблизився до Андрія, трохи помахуючи хвостом, ніби даючи зрозуміти, що ніякої агресії від нього чекати не варто. Андрій і сам давно зрозумів, що пес, скоріш за все, колись був домашнім: дикий давно б утік і не намагався познайомитися.
Собака уважно стежила за ходом риболовлі. Особливо її радувало, коли Андрій витягував з ополонки чергову рибину. Пес щоразу схоплювався і виляв хвостом, ніби радіючи удачі рибалки.
Канапки поділили порівну: добре, що дружина наготувала їх Андрію із запасом. Ближче до кінця трапези пес настільки осмілів, що обнюхав термос із чаєм. Щоправда, цей напій він не схвалив.
Незручність виникла тоді, коли Андрій почав збиратися додому. Пес явно не збирався нікуди йти і крутився біля машини. Андрій зам’явся: приводити додому дорослого пса в його плани не входило.
Коли машина рушила з місця, пес задріботів слідом, причому не проїжджою частиною, а узбіччям, місячи лапами сніг.
Андрій спочатку озирався, потім похмуро втупився на дорогу, але за кілька хвилин не стримався і озирнувся. Собака, хоч і була худа, не відставала. Андрій зітхнув і натиснув на гальма.
Рибалку зустрічала вся родина: діти й дружина щойно закінчили снідати і вийшли ліпити сніговика.
«Ну що, великий у нас сьогодні улов?» — усміхнулася Андрію дружина. «Риби не так уже й багато. Зате он який великий екземпляр попався», — засміявся Андрій і відчинив задні двері машини. Пес несміливо виліз і закрутив хвостом…
Ще за пару тижнів зникли всі сумніви в тому, чи залишати пса. Собака, яка отримала незвичну кличку Карась, уже повністю освоїлася у дворі і навіть дозволяла дітям кататися на собі. Ветеринар підтвердив, що пес цілком здоровий, тільки виснажений. Але це справа виправна — на хазяйських-то харчах…
