**ГРІХ З ГОРІХ, ЯДРО З ВІДРО**
Не можна ж розпалювати юнацькі пристрасті в такому віці! Йому ж 46 років! Про що він думає? Ця дівчина йому в дочки годиться! Яка там може бути кохання? Хм… Закохався, як миша у пастку впав! Не розумію і не хочу розуміти! — обурювалася Наталя поведінкою свого чоловіка.
Усе це невдоволення слухала її найкраща подруга — Оксана.
— Не поспішай з висновками, Наталю. Усе налагодиться. У тебе ж ідеальна сім’я, — заспокоювала подругу Оксана.
Хоча й Оксана, і колеги по роботі, і сусіди добре знали, що спокій благополучної родини Наталі тримається на волосинці.
Богдан (чоловік Наталі) ніби з ланцюга зірвався. Він був сам не свій.
…Все почалося з ДТП. Саме ця подія перетворилася спочатку на миттєве захоплення, а потім — на останнє палке кохання.
Була зима. Ожеледиця. Щоранку Богдан їхав до офісу на своїй машині. Того дня він їхав обережно, повільно. На пішохідному переході зупинився.
Раптом зненацька вибігла дівчина і впала на капот його авто. Богдан нічого не зрозумів. На першу секунду йому здалося, що вона навмисне кинулася під колеса. Але роздумувати було неколи. Він миттєво вискочив з машини на допомогу.
Постраждала стогнала.
Богдан посадив її в авто і хотів везти до ближчої лікарні. Дівчина рішуче відмовилася. Сказала, що їй вже краще. А от від гарячої кави не відмовилася б…
Богдан привіз незнайомку до себе в офіс.
Нагодував смачною кавою з бутербродами.
Познайомилися. Дівчину звали Соломією. Богдан помітив, що вона була гарна. Мила, з курносим носиком, кучерява, не по рокам серйозна. І ще вона здавалася чарівною — на неї можна було дивитися без кінця, слухати її заворожливий голос… Але Богдан швидко взяв себе в руки. Струсив головою, ніби зітхаючи, і провів дівчину до виходу. Він і так витратив багато робочого часу. На прощання вручив Соломії свою візитку. Це був лише жест ввічливості.
— Соломіє, телефонуйте, якщо щось…
До вечора Богдан вже забув про ранковий інцидент.
Через два дні Соломія подзвонила. Попросила про зустріч. Нібито справа була важна та термінова.
Богдан, все ще почуваючи провину перед нею, погодився.
«Потрібна» відчинила двері своєї крихітної квартирки. Богдан увійшов. У дівчини була перев’язана права рука.
— Ось бачите, Богдане… Хотіла картину на кухні повісити. Не виходить. Рука болить. Допоможете? — скривилася від болю Соломія.
— Звичайно, допоможу. Давайте інструменти, — одразу ж згодився Богдан.
Картину швидко прикріпили до стіни. А на столі вже стояла пляшка вина та фруктове асорті.
— Цю подію треба відзначити. Давно мріяла повісити цю картину. Але чоловічих рук не було, — так запросила Соломія гостя до столу.
Богдан не зміг відмовити. Йому стало шкода дівчину. Така гарна — і сама…
Вино випили під розмови, фрукти залишилися. Їсти не хотілося. Була лише одна спрага — говорити, говорити, говорити…
Додому Богдан повернувся загадковий і приголомшений. Була вже пізня ніч. Дружина та донька спали мирно. Вони знали, що для нього робота — на першому місці. Бувало, він і на світанку приїжджав.
А через півроку Богдан оголосив, що йде з родини. Дружина Наталя та донька Олеся подумали, що він з’їхав з глузду. Звісно, Наталя помічала зміни в чоловікові. По-перше, він забув про її день народження. Такого ніколи не було. По-друге, сімейний бюджет раптом скоротився втричі. По-третє, Богдан рідше бував вдома. Можна було знайти й по-четверте, і по-десяте…
Наталя відганяла від себе погані думки. Не хотілося вірити у найгірше. Вона завжди сміялася з приказки «сивина в бороду, а біс у ребро».
Наталя була впевнена в чоловікові на всі сто. До того ж, вона завжди доглядала за собою. У неї навіть були закохані колеги. Але всі їхні спроби розбивалися об її неприступність. Наталя любила тільки чоловіка і вірила лише йому. А тепер такий удар!
У істериці вона кинулася до доньки Олесі.
— Олесенько, дізнайся у тата все. Хто ця розлучниця? Наскільки це серйозно?
А Олеся, потай від матері, вже відвідала батька. Їй теж кортіло дізнатися всю правду.
— Мамо, скажу тобі гірку правду. Наш тато закоханий. Без сумніву. Ця дівчина на п’ять років старша за мене. Їй 26. У неї гарне ім’я — Соломія. Знаєш, мені здалося — вона дуже схож”— На тебе в молодості, мамо.”
