І як тільки земля носить таких матерів! Віддала свою дитину в дитячий будинок, бо не захотіла лікувати, а хлопчику всього 4 роки.
В мене є одна подруга звати її Лада. Дружимо ми з нею вже тридцять років. Вона надзвичайна людина і була б чудовою мамою, але так сталося, що їй із чоловіком Господь не дав діток. Та їхній шлюб не розпався очевидно, через їхню щиру любов один до одного.
У мене ж свої діти дві доньки. Лада стала їхньою хрещеною мамою, все-таки вона моя найкраща подруга і живе зовсім поруч. Чому ні? Постійно памятаю, як Лада бавилася з моїми дівчатками, не раз сиділа з ними, коли я просила. А потім ми разом плакали на кухні, що в неї немає власної дитини.
Аж ось одного разу Ладі зателефонували родичі і розповіли: далека родичка по батьковій лінії вирішила віддати свого сина в дитбудинок. Лікарі поставили важкий діагноз, а грошей на лікування не було. Мати та його така всі думки лишень про чоловіків, не до дитини їй.
Тоді Лада розповіла мені про це і сказала, що відчуває: повинна поїхати і побачити того хлопчика. А згодом її сестра розказала мені, що тільки-но Лада побачила малого й подивилася в його нещасні очі зразу ж зрозуміла: мусить забрати його до себе. Її чоловік підтримав її.
Було їм дуже непросто. Більше року реабілітацій, лікарів, консультацій. У хлопчика був аутизм але вони зуміли витягнути його звідти.
Ви не повірите, тепер ОСТАПу вже 24 роки це нормальний, упевнений у собі молодий чоловік із вищою освітою та спортивними нагородами.
Учора я повернувся з його весілля.
Знаєте, що я зрозумів? Справжнє батьківство визначається не кровю, а любовю і готовністю боротися за ту душу, яку ти прийняв у своє серце.
