Мамо, ну що ти таке кажеш? Як це тобі нема з ким і словом перекинутись? Я ж тобі дзвоню по два рази на день! втомлено обурилася донька.
Та ні, Оксаночко, не про те ж я, зітхнула тужливо Ніна Антонівна, просто не лишилося в мене друзів, ані знайомих мого віку. Ну, хоч когось із мого часу.
Мамо, ну не вигадуй. У тебе ж є подруга зі школи Ірина. І взагалі, ти у нас дуже сучасна, виглядаєш молодшою від усіх. Та й, мамо, ну чого ти? засумувала донька.
Ти ж знаєш, Ірина з астмою, вона навіть по телефону довго не може починає кашляти. А живе вона за містом, у далекому районі. Ми ж утрьох дружили, памятаєш, розповідала? А Марічки вже давно нема Вчора Таня із сусідньої квартири заходила. Я їй чаю запропонувала добра жінка, часто забігає. Вона збігала, булочки принесла пекла для домашніх. Згадала про своїх дітей, про внуків. Вона молодша за мене на років пʼятнадцять, але теж вже бабуся. Але от згадує вона про шкільні роки і все в них якесь інше, не таке, як у нас
А мені так хочеться просто поговорити з рівнею, з кимось зі свого часу, говорила Ніна Антонівна доньці, але вже була певна: не зможе та до кінця зрозуміти. Ще молода. Її час ще не минув, воно ще тут, під вікном. Її ще не тягне у ті спогади. Оксана піклується і вдячна донька, не до неї тут справа.
Мамо, у мене на вівторок квитки на вечір романсу. Памятаєш, хотіла піти? Вдягнеш свою бордову сукню ти в ній просто королева!
Та добре, Оксаночко, все добре, не бери в голову, щось на мене найшло, сама не знаю що Спокійної ночі, зателефонуємо завтра. Ти також лягай раніше, а то ці кола під очима вже мені сни сняться, перевела розмову на інше Ніна Антонівна.
Добре, мамо, тоді до завтра. Спокійної ночі, і Оксана вимкнулася.
Ніна Антонівна задумливо дивилась у вечірні вогники Києва
Десятий клас, теж весна. Так багато планів. Як вчора це було. Її подрузі Ірині подобався Серьожа Малахов з їхнього класу. А Серьожі вона, Ніна. Він дзвонив вечорами на домашній, кликав гуляти. Але Ніна вважала його лише другом, ну навіщо ж надію давати.
Потім Серьожа пішов до війська. Повернувся одружився. Жив у старому Іриному будинку. І телефон у нього був тоді домашній. Номер Ніна Антонівна ще пам’ятала.
Набрала вона той номер. Гудків не було, потім хтось нарешті підняв слухавку. Спершу щось шелестіло, а потім чути чоловічий голос, тихий:
Алло, слухаю вас.
Може, вже й пізно? Навіщо набрала? Може, він і не згадає, чи й взагалі не він
Доброго вечора, голос у Ніни Антонівни від хвилювання трохи хрипкий.
Знову шелестіння у трубці, і раптом:
Ніна? Справді ти? Та невже! Я б твій голос ні з чим не сплутав. Як ти мене знайшла? Я тут випадково
Сергійку, впізнав! у Ніни Антонівни аж щоки горіли так давно її не називали по імені. Все мама, бабуся, або Ніна Антонівна. Хіба що Ірина.
А от Ніна звучало весняно, молодо наче й не було тих прожитих літ.
Ніна, як ти? Я так радий чути тебе, сказав Сергій. Саме цих слів їй і бракувало. Боялася, що не згадає чи розмова буде недоречною.
А памятаєш 10-й клас? Як ми з Вітькою Голубом вас з Іркою на човні катали? Він всі руки об стернові поранив і потім ховався від усіх. А потім морозиво на Хрещатику їли? Музика грала
Та як же не памятати! засміялася щасливо Ніна. А як з класом ночували в лісі? З консервами морока була відкривачку хтось забув. Їсти вже кортіло
Було таке, підхопив Сергій з усмішкою, а Васька відкрив. А потім же ще й пісень під гітару співали От тоді я й надумав гітару вчитися.
І як, навчився? голос Ніни від ожилих спогадів зробився дівочим, дзвінким. Сергій, здається, знову повертав їм минуле.
А ти як зараз? Хоча що я запитую по голосу ж чути: і діти, й внуки є. Правда? І досі пишеш вірші? Памятаю: Розчинитися в ночі і воскреснути на світанку!. Ото оптимізму в тобі! Ти завжди була світлом з тобою й душа не мерзне, і життя знову молодіє Твоїм рідним пощастило.
Сергію, ну годі вже. Моє то вже минуло
Він її перебив:
Перестань! Та у трубці спеку відчуваю стільки у тобі енергії, що хоч електростанцію роби! Не вірю, що смак життя прогавила не схоже. Так що, Ніно живи і радій. Сонце й для тебе світить! І вітер гонить хмари по київському небу для тебе. І птахи співають!
Сергію, ти не змінився, та як ти сам? Я все про себе, та про себе раптом у телефоні щось зашаруділо, клацнуло зʼєднання обірвалось.
Ніна Антонівна ще трохи посиділа з трубкою в руці, хотіла передзвонити, але подумала вже пізно. Іншим разом
Як добре вони поговорили! Скільки згадали Від дзвінка вона аж здригнулася. Внучка.
Алло, Даринко, не сплю, привіт! Що мама сказала? Та ні, у мене гарний настрій. Ми з мамою квитки маємо на концерт. Зайду завтра? Звісно, чекаю, дитино, па-па!
У гарному настрої Ніна Антонівна вкладалася спати. В голові аж шуміли нові плани! Засинаючи, почала складати рядки нових віршів
Зранку Надія Антонівна вирішила навідати Ірину. Кілька зупинок трамваєм вона ж іще не, прости Господи, стара шкапа.
Ірина зраділа:
О, нарешті! Сама кликала. Ого, ти абрикосовий торт купила? Який я люблю! Ну, розказуй! Ірина закашлялася, притримуючи груди, але змахнула рукою: Не звертай, все нормально, новий інгалятор значно краще тепер. Ходімо чай пити. Ти якась оновлена! Зізнавайся, що сталося?
Та й сама не знаю пята молодість, уявляєш! стала різати торт Ніна. Вчора випадково Сергію Малахову подзвонила. Ну, ти памятаєш твоя таємна любов у десятому. Стали згадувати і я, виявляється, півжиття призабула! Ти чого мовчиш, Ірко? Знову напад?
Ірина сиділа бліда й дивилася на подругу, а потім прошепотіла:
Ти, мабуть, не знала Сергія вже рік як нема. Він давно з тієї квартири переїхав
Та як же ж так? З ким тоді я говорила? Він же все про нас знав! Я до того така сумна сиділа А поговорила зрозуміла: життя триває, і сили є, і смак до всього!
Але ж його був голос Ніна не вірила своїм вухам. Він так гарно сказав: Сонце світить для тебе. І вітер гойдає хмари для тебе. І птахи співають для тебе
Ірина похитала головою наче й сама не вірить у таке. А потім сказала:
Ніно, не знаю, як так склалось, та мабуть, це справді був він Він завжди про тебе дбав. Може, хотів тебе підтримати звідти. І справді ж підтримав я тебе давно такою енергійною не бачила!
Колись хтось та й збере твоє пошарпане серце по частинках і ти таки згадаєш, що ти щаслива.
