Я більше не готую для всіх! Тільки для себе та Софійки. Це ще чому? скривився Богдан. Бо в нашій родині, як я зрозуміла, кожен сам за себе. Ось і живіть так!
Мам, де мій сніданок? Соломія вдерлася до спальні без стуку. Я запізнююсь на пари!
Оксана спробувала підвестись, але в очах потемніло. Термометр показував тридцять вісім і пять. Горло пече, у грудях хрипить.
Соломіє, я хвора Візьми трохи з холодильника.
Там пусто! Лише йогурти для маленької! Донька стояла в дверях, склавши руки на грудях. Ти завжди тільки про неї й думаєш!
З дитячої почувся плач. Софійка прокинулась. Оксана змусила себе встати. Ноги підгибались, перед очима плив туман.
Оксан, а де моя сорочка? Богдан виглянув із ванної. Блакитна, у смужку?
У шафі має бути
Нема! Ти прасувала її вчора?
Оксана притулилась до стіни. Вчора вона цілий день провела з температурою, намагаючись доглядати молодшу.
Ні, не встигла.
Що за лінь! У мене важливі переговори! чоловік сердито грюкнув дверима.
Софійка плакала все голосніше. Оксана поплелась у дитячу, взяла донечку на руки. Маля притулилась до неї, схлипуючи.
Мам! крик Соломії з кухні. Тут взагалі нічого немає! Навіть хліба!
Гроші лежать на столі, купи собі щось по дорозі.
Я не заходитиму в магазин! У мене семінар! І взагалі, це твій обовязок годувати сімю!
Оксана мовчки пішла на кухню, тримаючи Софійку. Дістала з морозилки котлети, поставила пательню.
І макарони звари! наказала Соломія, не відриваючись від телефону.
Поки сніданок грівся, Богдан вийшов із спальні в помятій сорочці.
Довелось цю надіти. Виглядаю, як бомж. Дякую тобі!
Оксана мовчала. Говорити було боляче, та й сил не лишилось.
У Даринки сьогодні вечірка, оголосила Соломія, накладаючи макарони. Я після пар піду до неї. Повернусь пізно.
Соломіє, мені дуже погано. Може, залишишся вдома? Допоможеш із сестрою?
Ой, точно! Я півроку цієї вечірки чекала! До того ж, це не я хотіла сестру! Це ваші проблеми!
Донька схопила рюкзак і вилетіла з квартири, грюкнувши дверима.
Богдан доїдав, гортаючи новини в телефоні.
Богдане, може, прийдеш сьогодні раніше? Мені дуже погано.
Не можу. Після роботи корпоратив. Ділові звязки, ти ж знаєш.
Але я ж хвора
Ну, випей парацетамолу. Ти ж не лежача. Якось тримайся.
Він чмокнув її у скроню гарячу, вкриту потом і пішов.
Оксана залишилась сама із трирічною донечкою. Софійка вимагала уваги, їжі, ігор. Вона робила все на автоматі, відчуваючи, як сили залишають її.
На обід температура піднялась до тридцяти девяти. Оксана ледве нагодувала дитину, поклала її спати й звалилась на диван. У голові гуло, серце боляче калатало.
Телефон задзвенів. Повідомлення від Соломії: “Мам, дай грошей на подарунок Даринці. Терміново!”
Оксана не відповіла. Не було сил навіть підняти телефон.
Ввечері першим повернувся Богдан. Під мухою, веселий, із пакетом із магазину.
Купив пива та чіпсів! Сьогодні матч! він плюхнувся на диван, увімкнув телевізор.
Богдане, погодуй Софійку, будь ласка. Я не можу встати.
Що, зовсім погано? нарешті подивився на дружину. Чого ти така червона?
Температура. Весь день
Ну, то викликай швидку, якщо зовсім кінець. А де Софійка?
У ліжку. Скоро прокинеться.
Гаразд, погодую. Тільки нехай спочатку прокидається.
Донечка прокинулась за півгодини. Плакала, кликала маму. Богдан неохоче відірвався від телевізора, взяв її на руки.
Чого ревеш? Іди до тата!
Але мала рвалась до мами, плакала ще голосніше. Богдан розгубився.
Оксан, вона до тебе!
Дай їй печиво з шафи. І сік.
Де? Я не знайду!
Довелося встигнути. Світ закрутився, вона ледве вхопилась за стіну. Оксана дістала печиво, налила сік. Софійка заспокоїлась.
Соломія повернулась за північ. Оксана не спала температура не давала.
Чому не відписала? з порога почала донька. Мені довелось у Даринчиної мами гроші позичати! Сором!
Соломіє, я весь день із температурою
І що? Телефон взяти не могла? Дві секунди!
Наступного ранку Оксану розбудив Богдан, трусячи її за плече.
Оксан, вставай! Мені на роботу, а Софійка реве!
Температура впала, але слабкість залишилась. Оксана встала, взяла донечку, почала одягати.
А сніданок? спитав чоловік.
Зроби сам. Я Софійку до садка відведу.
Сам? Та я не вмію! І часу нема!
Навчишся.
Щось у її голосі змусило Богдана замовкнути. Він буркнув щ
